Спокусник має здатність відтворювати образи померлих друзів. Підробка досконала — зовнішність, мова, інтонація відтворюються з вражаючою точністю. Багато людей заспокоюються, одержавши запевнення в тому, що дорогі їм люди насолоджуються небесним блаженством, не підозрюючи про небезпеку, вони прислухаються до “духів підступних і наук демонів” (1 Тимофію 4:1).
Коли вони починають вірити, що померлі насправді повертаються, щоб спілкуватися з ними, сатана викликає появу тих, хто зійшов у могилу непідготовленими. Вони заявляють, що щасливі на небі і навіть займають там високе становище; у такий спосіб шириться хибна думка про те, що немає жодної різниці між праведником і нечестивим. Такі пришельці зі світу духів іноді висловлюють застереження, котрі нерідко збуваються. Завоювавши таким чином довір'я людини, вони пропонують такі вчення, які підривають віру в Святе Письмо. Удаючи глибоку зацікавленість у щасті своїх друзів, вони намагаються надихнути їм найнебезпечнішу оману. Той факт, що вони викладають деякі істини й часом можуть передбачити прийдешні події, надає їхнім словам правдоподібного вигляду; багато людей охоче приймають їх лжевчення і так довіряють їм, ніби це найсвятіші істини Біблії. Закон Божий усувається, Духом благодаті нехтують, і кров Заповіту не вважається за святиню. Духи заперечують божественність Христа і навіть ставлять Творця на один рівень із собою. Отже, ховаючись під новою маскою, великий відступник продовжує проти Бога свою боротьбу, яку він розпочав у небесах і яка триває вже майже шість тисяч років на землі.
Багато людей намагаються пояснити спіритичні прояви лише шахрайством і спритністю рук медіума. І справді, часто ошуканство видають за реальні явища, але не можна заперечувати вражаючі прояви надприродної сили. Таємничий стукіт, з якого сучасний спіритизм почав своє існування, не був наслідком людської спритності й обману, але прямою дією злих ангелів, які таким чином започаткували одне з найуспішніших і найбільш руйнівних для людських душ заблуджень. Багато хто потрапив до пастки, тому що вважав спіритизм звичайним шахрайством, але, зіткнувшись віч-на-віч з проявами сили, яку не можуть не визнати за надприродну, вони будуть засліплені й приймуть її за велику силу Божу.
Такі люди залишають поза увагою свідчення Святого Письма щодо вчинених сатаною і його посередниками чудес. За сприяння сатани фараонові чарівники намагалися наслідувати Божі чудеса. Апостол Павло свідчить, що перед Другим приходом Христа діятиме та сама сатанинська сила. Приходу. Христа передуватиме дія сатани “з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами, і з усякою оманою неправди...” (2 Солунянам 2:9—10), Апостол Йоан також описав чудодійну силу, яка виявиться в останні дні. “І чинить вона великі ознаки, так що й вогонь зводить з неба додолу перед людьми. І зводить вона мешканців землі через ознаки, що їх дано їй чинити...” (Об'явлення 13:13—14). Тут не йдеться про звичайне шахрайство. Люди зваблюються не видимістю чудес, а чудесами, які агенти сатани звершують насправді.
Князь темряви, який спрямовував сили свого могутнього інтелекту, щоб зводити людей, майстерно пристосовує свої спокуси до людей усіх верств суспільства і до будь-яких обставин. Освіченим і культурним людям він пропонує спіритизм у найвитонченіших інтелектуальних формах, і в такий спосіб йому вдалося заманити багатьох у свої тенета. Про мудрість, запропоновану спіритизмом, апостол Яків писав, що не “зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська” (Якова 3:15). Однак великий ошуканець приховує це, оскільки маскування якнайкраще служить його намірам. Той, хто міг стати перед Христом у пустелі спокушення як сяючий небесний серафим, з'являється і перед людьми у привабливому образі ангела світла. Він звертається до людського розуму з високими темами, зачаровує уяву захоплюючими сценами і полонить почуття красномовним змальовуванням любові й милосердя. Він окрилює людей до високого польоту думки, надає їм впевненості у власній мудрості для того, щоб вони в своєму серці відкинули Передвічного. Ця могутня істота, яка змогла піднести Спасителя світу на височенну гору і показати Йому всі царства землі в їхній славі, буде спокутувати людей таким чином, щоб завести в оману тих, хто не буде захищений божественною силою.
І в наш час сатана ошукує людей так само, як ошукав Єву в Едемі, лестощами запалюючи в них жагу до забороненого знання і викликаючи потяг до самозвеличення. Плекання цього зла призвело колись його до падіння; цим же він намагається призвести до загибелі і людей. “...Істанете ви, немов Бог, — заявив він, — знаючи добро й зло” (Буття 3:5). Спіритизм навчає, що “людина за своєю природою — це істота, яка постійно прогресує, що її призначення від самого народження — це нестримний потяг до прогресу, аж до осягнення вічності, піднесення до рівня божества”. І далі: “Кожна інтелектуальна істота буде судити сама себе, а не іншого”. “І цей суд буде справедливим тому, що буде судом власного ‘я’... Престол знаходиться в тобі самому”. Один з учителів спіритизму, після того, як у ньому прокинулась так звана “духовна свідомість”, сказав: “Усі мої ближні були безгрішними, півбогами”. Ще інший заявив: “Усяка справедлива і досконала істота — це і Христос”.
Отже, замість праведності та досконалості безмежного Бога, Який тільки єдиний гідний поклоніння, замість досконалої праведності Його Закону, справжнього мірила людських чеснот, сатана висуває грішне помильне єство самої людини як єдиний об'єкт поклоніння, єдиний зразок судження чи мірило характеру. Але це рух не вперед, а назад.
Закон розумового і духовного розвитку полягає в тому, що людина змінюється залежно від того, на що дивиться. Розум людини поступово пристосовується до тих предметів, про які вона думає, і вона стає схожою на те, що любить і що поважає. Людина ніколи не підійметься вище власного взірця чистоти, доброти чи Істини. Якщо її “я” є найвищим Ідеалом, то вона ніколи не досягне нічого вищого. Навпаки, вона поступово, але постійно занепадатиме. Тільки благодать Божа здатна піднести людину. Полишена на саму себе, людина неминуче прямуватиме до занепаду.
Людям розбещеним, пожадливим і хтивим, любителям задоволень спіритизм подається в менш витонченій формі, ніж благородним і високоосвіченим інтелектуалам. В його грубих формах вони знаходять саме те, що відповідає їхнім смакам. Сатана вивчає слабкість натури кожної людини, її уподобання й гріхи, до яких вона схильна, а потім докладає всіх зусиль, щоб створити сприятливі умови, аби людина згрішила. Він спокушує людей до непомірності в речах, котрі в суті своїй не мають нічого ганебного. Але нестриманість ослаблює тілесні, розумові й моральні сили. Сатана погубив і губить тисячі людей, спокушуючи їх задовольняти свої пристрасті, внаслідок чого людське єство уподібнюється до тваринного. І щоб довершити свою руйнівну роботу, він заявляє через духів, що “істинне пізнання підносить людину над усіма законами”, “все, що існує, — добре”, “Бог не осуджує”, а “всі гріхи, які чиняться, не ставляться в провину”. Коли люди починають вірити, що їхні бажання — це найвищий закон, а свобода — це вседозволеність і людина відповідальна тільки перед собою, то чи ще можна дивуватись тому, що моральний занепад і розбещеність панують усюди? Багато людей із задоволенням приймають вчення, яке дає їм змогу потурати бажанням не-відродженого серця. Отже, людина звільняється від гальм самообмеження, нею керує пожадливість, розумові й духовні сили нівечаться тваринною хтивістю, і торжествуючий сатана таким же чином заманює у свої пастки тисячі нових жертв, які при цьому не сумніваються, що вони є послідовниками Христа.