Але хай ніхто не дасть себе обманути заявами спіритистів. Бог дав світові достатньо світла, щоб люди могли виявити пастки сатани. Як уже було сказано вище, теорія, що лежить в основі спіритизму, різко суперечить ясним і переконливим ученням Святого Письма. Біблія навчає, що мертві нічого не знають, їхні думки зникають і вони не беруть участі ні в чому, що діється під сонцем, і їм нічого не відомо про радощі чи клопоти тих, хто був їм дорогий на землі.
Більше того, Бог рішуче заборонив усяке спілкування з “духами померлих”. У стародавньому Ізраїлі були люди, що як і сучасні спірити, заявляли, нібито мають зв'язок з померлими. Але про таких “духів-друзів”, як називали цих пришельців з іншого світу, Біблія говорить як про “демонські духи” (Числа 25:1—3; Псалми 105:28; 1 Коринтянам 10:20; Об'явлення 16:14). Усяке спілкування з такими духами вважалося гидотою перед Богом і найсуворішим чином було заборонене навіть під страхом смертної кари (Левіт 19:31; 20:27). Саме слово “чаклунство” у наші дні вимовляється з огидою. Віра в те, що люди можуть мати зв'язок з нечистими духами, вважається байкою з похмурого Середньовіччя. Але спіритизм, який налічує сотні тисяч або й мільйони прихильників, проклав собі шлях у наукові кола, в церкви, законодавчі органи і навіть у королівські палаци, і це величезне заблудження є нічим іншим, як відродженням в новій формі чаклунства, осудженого і забороненого Богом в давнину.
Якби навіть не було іншого доказу про справжній характер спіритизму, то самого факту, що духи не роблять ніякої різниці між праведністю і гріхом, між благородними чистими апостолами Христа і розпусними слугами сатани, досить, щоб відкрити очі християнинові на цей великий обман. Заявляючи, що найнегідніші люди перебувають на небесах і посідають там високе становище, сатана говорить світові: “Немає жодного значення, беззаконник ти чи ні, віриш ти в Бога та Біблію, чи ні. Живи, як тобі заманеться, небо — твій дім”. Вчителі спіритизму заявляють, що “кожен, хто чинить лихе, той добрий у Господніх очах, і Він до таких ласкавий”, або: “Де Бог правосуддя?” (Малахії 2:17). Однак Слово Боже говорить: “Горе тим, що зло називають добром або добро — злом, що з темноти роблять світло, а зі світла — темряву” (Ісаї 5:20).
Ці оманливі духи, які видають себе за апостолів, заперечують те, що писали дійсні апостоли під натхненням Святого Духа, коли жили на землі. Вони відкидають богонатхненність Біблії і таким чином руйнують основу християнської надії та гасять світло, яке освічує шлях до небес. Сатана спонукає людей вірити, що Біблія — це лише вигадка або в кращому випадку книга, яка відповідає рівню, на якому знаходилось людство в ранню пору свого розвитку, що тепер вона не варта уваги, і її можна відкинути як застарілу. А замість Слова Божого сатана пропонує спіритичні прояви. Цей канал перебуває цілковито під його контролем; з його допомогою він може примусити світ вірити в те, що потрібно йому. Книгу, за якою судитимуть його та його послідовників, диявол утримує в тіні, як це йому вигідно. Спаситель світу, твердить він, усього-на-всього звичайна людина. І подібно до римської варти при гробі Ісуса, яка поширювала неправду, підказану священиками і старійшинами, щоб заперечити Його воскресіння, люди, що вірять у спіритичні прояви, намагаються довести, що в житті нашого Спасителя не було нічого чудесного. Відсуваючи таким чином Ісуса на задній план, вони привертають увагу до власних чудес, які нібито значно переважають діла Ісуса Христа.
Очевидним є той факт, що сучасний спіритизм дещо змінюється, приховуючи свої непривабливі характерні риси, одягається у християнські шати. Впродовж багатьох років світ мав змогу чути й читати висловлювання його ідеологів. У них вимальовується його справжній характер. Ці вчення не можна ні заперечувати, ні приховувати.
Навіть у своїй теперішній формі спіритизм не заслуговує на терпиме ставлення до нього, бо став ще небезпечнішим обманом, оскільки зводить людей більш витонченими засобами. Якщо в минулому спіритизм відкидав Христа і Біблію, то тепер визнає їх. Але Біблія пояснюється так, як це подобається невідродженому серцю; її урочисті та життєво важливі істини залишаються поза увагою. Про любов говориться як про головну рису Бога, але зводять її до рівня звичайного сентименталізму, не роблячи жодної різниці між добром і злом Справедливість Божа, осудження Ним гріха, вимоги Його святого Закону — все це залишається без уваги. Спіритизм привчає народ дивитися на Десятислів'я як на мертву букву. Приємні та оманливі байки полонять розум і почуття людей, призводять їх до заперечення Біблії як основи їхньої віри. Христа відкидають, як і раніше, але сатана так засліпив людей, що вони не помічають обману.
Мало хто має правильне уявлення про спокусливу силу спіритизму та небезпеку його впливу. Багато людей заграють з ним через звичайну цікавість. Вони по-справжньому не вірять у нього, і жах охоплює їх від однієї тільки думки, щоб підкоритися владі духів. Але вони насмілюються вступити на заборонену територію, і могутній губитель робить їх своїми підвладними всупереч їхній волі. Раз віддавши свій розум у його розпорядження, вони потрапляють у полон до нього і власною силою вже не можуть звільнитись від пут його спокусливих чарів. Тільки сила Божа, дарована у відповідь на щиру молитву віри, може звільнити ці поневолені душі.
Хто потурає гріховним рисам свого характеру або свідомо плекає улюблений гріх, той наражає себе на спокуси сатани. Такі люди віддаляються від Бога та охорони Його ангелів, і коли диявол вводить їх в оману, то, позбавлені всякого захисту, вони стають його легкою здобиччю. Ті, хто таким чином піддається його впливу, мало усвідомлюють, куди їх провадить цей шлях. Призвівши їх до падіння, спокусник використовує їх для зведення інших людей.
Пророк Ісая застерігає: “А коли вам скажуть: ‘Запитуйте духів померлих та чародіїв, що цвірінькають та муркають’, то відповісте: ‘Чи ж народ не повинен звертатися до свого Бога? Хіба ж мертвих питатися про живих?’. Звертайтеся до Закону й свідоцтва! Коли вони не говорять так, то немає в них світла зорі ранньої” (Ісаї 8:19—20). Якби люди бажали прийняти істину, так ясно викладену на сторінках Святого Письма, про природу людини і стан померлих, вони розпізнали б тоді у домаганнях і проявах спіритизму руку сатани, який діє з усякою силою, ознаками і фальшивими чудесами. Але замість того, щоб відмовитись від уседозволеності, такої приємної невідродженому серцю, та залишити улюблені гріхи, багато людей відвертаються від світла та йдуть вперед, незважаючи на застереження, аж поки сатана не обплутає їх своїми тенетами і вони не стануть його здобиччю. Оскільки “любови істини вони не прийняли, щоб їм спастися. І за це Бог пошле їм дію обмани, щоб у неправду повірили...” (2 Солунянам 2:10—11).
Хто чинить опір вченню спіритизму, той бореться не тільки з людьми, а й із сатаною та його ангелами. Такі люди борються проти начальств влад і піднебесних духів злоби. Сатана не віддасть жодної п'яді своєї території, якщо тільки не втече перед силою небесних вісників. Народ Божий повинен зустрічати його так, як наш Спаситель, словами: “Написано!” Сатана може й сьогодні цитувати Святе Письмо, як і за часів Христа, він буде перекручувати біблійне вчення, щоб підтримувати свій обман. Хто бажає встояти в цей небезпечний час, повинен бути обізнаний зі свідоцтвами Святого Письма.
До багатьох з'являться демонські духи під виглядом померлих родичів або друзів і звіщатимуть їм найнебезпечніші єресі. Ці відвідувачі впливатимуть на наші найніжніші почуття і чинитимуть чудеса, щоб надати більшої ваги й сили своїм словам. Ми повинні бути готовими зустріти їх біблійною істиною про те, що мертві нічого не знають, а ті, хто з'явився під їхнім виглядом, є ніким іншим, як демонськими духами.
Ми наближаємось до “години випробування, що має прийти на весь всесвіт, щоб випробувати мешканців землі” (Об'явлення 3:10). Тоді всі, чия віра не ґрунтується на міцному фундаменті Слова Божого, будуть зведені та переможені. Сатана діє “з усяким підступом неправедності” (2 Солунянам 2:10), щоб підкорити собі синів людських, а зваблююча його сила постійно зростатиме. Але він зможе досягнути своєї цілі лише тоді, коли люди добровільно піддадуться його спокусам. Хто щиро прагне пізнати істину і послухом очистити свою душу, роблячи усе можливе, щоб приготуватися до боротьби, знайде у Бозі праведності надійний захист. “А як ти зберіг слово терпіння Мого, то й Я тебе збережу...” (Об'явлення 3:10) — обіцяв Спаситель. Він радше пошле всіх небесних ангелів охороняти Свій народ, ніж допустить, щоб хоч одна душа, яка довірилась Йому, була переможена сатаною.