Відкидаючи Істину, люди відкидають і її Автора. Порушуючи Закон Божий, вони заперечують авторитет Законодавця. Із фальшивого вчення і теорій так само легко зробити ідола, як і витесати його з дерева або каменю. Зображуючи характер Бога у фальшивому світлі, сатана викликає у людей хибне уявлення про Нього. В умах багатьох місце Єгови зайняв ідол філософії, тим часом як живого Бога, відкритого у Його Слові, у Христі та ділах Його творіння, поважають небагато. Тисячі обожнюють природу і водночас відкидають її Творця. Ідолопоклонство, хоч і в особливій формі, існує в сучасному християнському світі так само, як існувало і в давньому Ізраїлі за днів Іллі. Бог багатьох сучасних мудреців, філософів, письменників, політиків, журналістів; бог вишуканого елітарного кола; бог багатьох коледжів, університетів і навіть деяких богословських закладів не набагато кращий за Ваала, фінікійського бога сонця.
Жодна з прийнятих християнським світом оман не виступає так відверто проти авторитету божественної влади небес, жодна не суперечить так зухвало велінню розуму і не має таких згубних наслідків, як сучасне вчення про те, що Закон Божий більше не є обов'язковим для людини. У кожного народу є свої закони, які необхідно поважати і виконувати, жоден уряд не може існувати без них; то чи можна собі уявити, що Творець Неба і Землі не має Закону, щоб управляти створеними Ним істотами? Уявімо собі, що хто-небудь із видатних служителів церкви почав би прилюдно навчати, що закони, які діють у країні і оберігають права її громадян, не обов'язкові, що вони тільки обмежують свободу народу, і тому їх не треба виконувати. Як довго терпіли б таких людей за кафедрою? Але хіба нехтування державними національними законами є більшим злочином, ніж зневага тих божественних приписів, котрі є основою будь-якого правління?
Швидше можна сподіватися, що держави скасують свої закони і дозволять громадянам чинити все, що їм заманеться, аніж Володар Всесвіту скасує Свій Закон та залишить світ без мірила, згідно з яким засуджується винний та виправдовується слухняний. Чи відомі нам наслідки усунення Божого Закону? Такий дослід вже був проведений. Страшні часи переживала Франція, коли атеїзм став панівною силою! Увесь світ побачив, що нехтування Божими обмеженнями означає ні що інше, як згоду на панування найжорстокішого тирана. Коли відкидається мірило праведності, тоді відкривається шлях для князя темряви, для встановлення його влади на землі.
Там, де відкидаються божественні заповіді, гріх більше не виглядає гріховним, а праведність — привабливою. Внаслідок цього згубного впливу дух непокори сіється в серцях дітей і молоді, котрі за своєю природою є свободолюбивими і як наслідок — у суспільстві процвітають беззаконня і розбещеність. Висміюючи легковірність тих, хто кориться принципам Божим, люди охоче приймають оману сатани. Вони дають волю тілесним пристрастям і чинять гріхи, які накликали суди Божі на язичників.
Хто навчає народ легковажно ставитися до Божих заповідей, той сіє непослух, щоб свого часу пожати його. Як тільки будуть відкинуті обмеження, накладені Законом Божим, людські закони також перестануть виконуватись. Оскільки Бог забороняє аморальні вчинки, бажання заволодіти чужою власністю, шахрайство, неправду й обман, то люди готові знехтувати Його постановами як перешкодою на шляху до земного добробуту, однак вони не усвідомлюють, якими будуть наслідки скасування цих заповідей. Якщо Закон не є обов'язковим, то чому людина повинна боятись порушувати його? У такому випадку людська власність була б піддана небезпеці. Люди віднімали б майно силоміць у своїх сусідів і сильніші ставали б найбагатшими. Саме життя було б нічого не вартим. Шлюбна обітниця вже не вважалася б святим захистом, що охороняє сім'ю. Сильний при бажанні зміг би відібрати дружину свого ближнього. П'ята заповідь була б усунута разом з четвертою. Діти не зупинялися б ні перед чим, навіть перед убивством своїх батьків, щоб тільки задовольнити бажання своїх зіпсутих сердець. Цивілізований світ став би зграєю розбійників і вбивць; мир, спокій і щастя зникли б із землі.
Учення про те, що люди вільні від дотримання заповідей Божих, послабило силу моральних обов'язків і відкрило шлях для гріха. Беззаконня, розпуста і аморальність виливаються на нас загрозливим потоком. Сатана почуває себе впевнено в багатьох сім'ях. Його прапор майорить над домами удаваних християн. Всюди панують заздрість, лихі підозри, лицемірство, відчуженість, суперництво, сварки, порушення священних обітниць, потурання гріховним пристрастям. Уся система релігійних принципів і вчень, які повинні б бути основою і надійною підвалиною суспільного життя, стала хиткою спорудою, яка ось-ось упаде. У багатьох країнах наймерзотніші злочинці, потрапляючи за грати, часто стають об'єктом незаслуженої уваги, ніби вони вчинили щось героїчне. Широко рекламуються їхні характери і злочини. Преса описує найогидніші подробиці гріха, заохочуючи цим інших до шахрайства, грабіжництва і вбивства, а сатана не може натішитись успішним здійсненням своїх лиховісних планів. Порочність, безпричинні вбивства, жахливе зростання непомірності та беззаконня повинні спонукати всіх, хто боїться Бога, замислитись над тим, як зупинити цей потік зла.
Корупція стала характерним явищем в органах правосуддя. Жадоба до наживи і любов до чуттєвих насолод керують людьми, наділеними владою. Нестриманість так затьмарила розум багатьох, що сатана здобув майже повну владу над ними. Захисники справедливості перетворилися на хабарників, людей низької моралі. Пияцтво, бенкети, сліпа пристрасть, заздрість і будь-яка нечесність опанували тими, хто поставлений вершити правосуддя. “І правосуддя назад відступилося, а справедливість здалека стоїть, бо на майдані спіткнулася істина, правда не може прийти” (Ісаї 59:14).
Беззаконня і духовний морок, які процвітали під час папського панування, стали неминучим наслідком заборони Святого Письма. Але де шукати причину широкого поширення безбожності, відкинення Закону Божого і зв'язаного з цим зіпсуття з усіма його згубними наслідками в наш вік релігійної свободи, коли яскраво сяє світло Євангелія? Тепер, коли сатана більше не може тримати світ у своїй темряві, забороняючи Святе Письмо, він удається до інших засобів, щоб досягти тієї ж мети. Підірвати віру в Біблію — це те саме, що знищити саму Біблію. Поширюючи думку про те, що Закон Божий не обов'язковий, він з таким же успіхом переконує людей порушувати його, ніби вони зовсім не обізнані з його заповідями. Тепер, як і в минулі віки, сатана продовжує діяти через церкву, проводячи в життя свої наміри і плани. Сучасні релігійні організації відмовляються слухати і сприймати непопулярні в їх середовищі істини, ясно викладені на сторінках Святого Письма, і в боротьбі проти них вдаються до різноманітних тлумачень, внаслідок чого сіється невір'я. Дотримуючись папського облудного вчення про безсмертя душі та свідомий стан людини після смерті, вони тим самим відкинули єдиний захист від спокус спіритизму. Вчення про вічні муки призвело багатьох до того, що вони перестали вірити в Біблію. Коли люди дізнаються про четверту заповідь, вони переконуються, що потрібно святкувати сьомий день — суботу, тоді як сучасні вчителі, не бажаючи виконувати Божі постанови, заявляють, що Закон Божий вже не потрібний. Отже, вони відкидають Закон, а разом з ним і суботу. З поширенням руху за реформу суботи це заперечення Закону Божого з метою ухилення від виконання четвертої заповіді стане майже загальним. Учення релігійних вождів відчинили двері для невір'я, спіритизму та зневажливого ставлення до святого Божого Закону, і на цих людях лежить страшна відповідальність за те беззаконня, яке існує в християнському світі.