Бог ніколи не творить насильства ні над волею, ні над сумлінням людини; сатана ж, навпаки, постійно вдається до насильства й жорстокості, щоб підкорити тих, кого не може звести іншим шляхом. Застосовуючи залякування і насильство, він прагне заволодіти сумлінням і домогтися поваги до себе і поклоніння. Для досягнення цього він діє через релігійну, громадянську влади, спонукаючи їх видавати закони, котрі суперечать Закону Божому.
Шанувальники біблійної суботи будуть проголошені ворогами закону й порядку, руйнівниками моральних засад суспільства, котрі призводять до анархії та морального занепаду, накликають суди Божі на землю, їхні сумлінність та вірність будуть представлені як упертість, непокора і неповага до влади, їх будуть оскаржувати як ворогів влади. Церковні служителі, які заперечують вимоги божественного Закону, говоритимуть з кафедри про обов'язок кожної людини коритися владі як призначеному Богом авторитету. На законодавчих зборах і в судах виконавці заповідей Божих будуть виставлені у фальшивому світлі та засуджені, їхні слова будуть перекручені, спонукання хибно витлумачені.
Оскільки протестантські церкви відкидають ясні докази Святого Письма на захист Божого Закону, вони намагатимуться змусити замовкнути тих, чиєї віри не змогли спростувати за допомогою Біблії. Хоч вони не бажають визнати це, та, проте, вступають на шлях переслідування тих, котрі за переконанням свого сумління відмовляються робити те, що робить решта християнського світу, і не визнають вимог папської суботи, тобто неділі.
Духовенство і держава об'єднаються, щоб усілякою ціною — підкупом, переконанням і силою — змусити всі верстви суспільства вшановувати недільний день. Відсутність божественного авторитету буде компенсована насильством. Політична корупція вбиває любов до справедливості та повагу до істини, і навіть у волелюбній Америці державні діячі та законодавці, щоб здобути собі прихильність суспільства, підуть на поступки вимогам народу і видадуть закон про святкування недільного дня. Здобута такою дорогою ціною свобода совісті буде зневажена. У боротьбі, яка швидко наближається, виконаються слова пророка: “І змій розлютився на жінку і пішов воювати з останком насіння її, що бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове” (Об'явлення 12:17).
Розділ 37. Наш єдиний захист
“До закону й свідоцтва! Як вони не так кажуть, і як це слово, то немає в них світла зорі ранньої!” (Ісаї 8:20). Пророк вказує Божому народові на Святе Письмо як надійний захист від впливу фальшивого вчення і оманливої сили духів темряви. Сатана використовує будь-яку хитрість, щоб перешкодити людям знайомитися з Біблією, бо її ясні твердження викривають його обман. Під час кожного духовного відродження князь темряви посилює свою діяльність. Сьогодні він зосереджує всі свої зусилля для заключної битви з Христом і Його послідовниками. Останній великий обман незабаром постане перед нами. Антихрист творитиме чудеса перед нашими очима. Підробка істини буде настільки правдоподібною, що тільки за допомогою Святого Письма можна буде відрізнити істину від омани. Його свідченнями треба перевіряти кожне твердження і кожне чудо.
Усі, хто намагається дотримуватись Божих заповідей, зустрінуть опір і насмішки. Вони зможуть встояти тільки з Божою допомогою. Для того, щоб витримати майбутнє випробування, діти Божі повинні розуміти Його волю, відкриту в Його Слові. Вони зможуть вшанувати Бога належним чином лише тоді, коли матимуть правильне уявлення про Його характер, принципи правління, Божі плани і діятимуть згідно з ними. Тільки ті, хто зміцнив свій розум біблійними істинами, зможуть встояти в останній боротьбі. Кожна людина стане перед випробуванням: “Кому вона бажає коритися — Богові чи людям?” Вирішальна година наближається. Чи твердо ми стоїмо на скелі незмінного Божого Слова? Чи готові рішуче відстоювати заповіді Божі та віру Ісуса?
Перед розп'яттям Спаситель пояснював Своїм учням, що Він буде відданий на смерть і воскресне; ангели Божі, присутні там, намагалися закарбувати Його слова у свідомості і в серцях апостолів. Але учні прагнули звільнення з-під римського ярма і не могли допустити думки, щоб Той, в Кому зосереджені всі їхні надії, помре такою ганебною смертю. Слова, котрі вони повинні були пам'ятати, зникли з їхньої пам'яті. Коли настав час випробування, вони виявились непідготовленими. Смерть Ісуса повністю зруйнувала їхні сподівання, ніби Він ніколи не застерігав їх від цього. Так і в біблійних пророцтвах майбутнє відкривається перед нами так само ясно, як воно було відкрите й перед учнями Ісуса в Його словах. Події, пов'язані із закінченням часу благодаті та приготуванням до часу випробування, викладені зрозуміло. Проте більшість людей має таке мізерне уявлення про ці важливі істини, ніби їм вони ніколи не були відкриті. Сатана пильнує, щоб усунути будь-який вплив, котрий міг би направити людей на шлях спасіння, тоді час скорботи застане їх непідготовленими.
Коли Бог посилає людям такі важливі застереження, до того ж через посередництво святих ангелів, що летять серед неба, Він вимагає, щоб всяка, наділена здатністю мислити душа звернула увагу на цю вістку. Страшні суди чекають тих, хто вклоняється звірині й образові її (Об'явлення 14:9—11), отож ревно досліджуйте пророцтва, щоб довідатись, що таке тавро звіра і як уникнути його прийняття. Але більшість людей відвертається, щоб не слухати істини, і прислухається до людських байок. Апостол Павло, роздумуючи про останні дні, писав: “Настане-бо час, коли здорової науки не будуть триматись...” (2 Тимофію 4:3). Цей час уже прийшов. Люди не бажають слухати біблійних істин, бо вони не узгоджуються з бажаннями гріховного серця, що полюбляє світ; сатана посилає їм таку оману, яка їм подобається.
Але Бог має на землі народ, котрий керується Біблією і тільки Біблією як мірилом усіх вчень і основою всіх реформ. Ні думки вчених, ні висновки науки, ні символи віри чи постанови церковних соборів, такі ж численні та суперечливі, як і церкви, що стоять за ними, ні голос більшості, — ніщо не може і не повинно розглядатися як доказ чи заперечення якогось положення християнської віри. Перш ніж прийняти будь-яке вчення чи постанову ми повинні вимагати ясних доказів зі Слова Божого: “Так говорить Господь!”
Сатана безперервно намагається привертати нашу увагу до людини, а не до Бога. Він спонукає народ покладатися на єпископів, пасторів і професорів богослів'я як на своїх наставників, внаслідок чого вони не досліджують самостійно Святе Письмо і не мають уявлення про свої обов'язки. Опанувавши умами цих керівників, сатана через них може впливати на народ так, як йому заманеться. Коли Христос прийшов на землю, щоб проповідувати слова життя, простий народ охоче слухав Його, і багато людей навіть зі священиків, увірували в Нього. Але первосвященики і вожді Ізраїлю рішуче засудили й відкинули Його вчення. Хоч всі їхні спроби звинуватити Ісуса виявилися марними, хоч вони не могли не відчувати на собі впливу божественної сили й мудрості, якими супроводжувались Його слова, однак, замкнувшись у своїй упередженості, все ж таки відкинули найпереконливіші докази Його месіанства, бо інакше повинні були б стати Його учнями. Противниками Ісуса були мужі, котрих народ з дитинства навчений був поважати і перед авторитетом яких повинен був схилятись. “Чому ж, — запитували вони, — наші старійшини і вчені книжники не вірять в Ісуса? Хіба ці благочестиві мужі не прийняли б Його, якби Він був Христос?” Вплив цих учителів призвів до того, що юдейський народ відкинув свого Спасителя.
Дух, який керував вчинками священиків і старійшин того часу, виявляється й сьогодні серед багатьох, хто “має вигляд побожності”. Вони відмовляються досліджувати свідчення Писання про особливі істини для нашого часу. Зважаючи на численність своїх прихильників, їхнє багатство і вплив у суспільстві, вони зневажливо ставляться до захисників Істини, — тих нечисленних, бідних маловідомих людей, тому що визнають віру, яка відрізняється від віри всього світу.
Христос передбачив, що незаконне привласнення влади книжниками і фарисеями не припиниться з розсіянням юдеїв. Пророчим зором Він бачив звеличення людської влади, яка пануватиме над людським сумлінням, що для церкви було страшним прокляттям в усі часи. Його суворі докори книжникам і фарисеям, як і пересторога для народу — не йти за цими сліпими провідниками — записані в Святому Письмі як застереження для всіх прийдешніх поколінь.