Досі тих, хто звіщав вістку третього ангела, вважали людьми, що сіють паніку, їх пророкування про те, що релігійна нетерпимість запанує у Сполучених Штатах, а церква й держава об'єднаються в переслідуванні тих, що дотримуються заповідей Божих, були оголошені безпідставними і абсурдними. Офіційно було запевнено, що ця країна ніколи не зрадить свого принципу і завжди залишатиметься поборницею релігійної свободи. Але в зв'язку з тим, що питання про обов'язкове святкування неділі так широко обговорюється, подія, котра довший час вважалась неправдоподібною і неможливою, стає все реальнішою, а вістка третього ангела справлятиме нечуваний вплив. До кожного покоління Господь посилав Своїх слуг викривати гріхи як у світі, так і в церкві. Але люди бажають слухати приємне, а чисту неприкрашену істину не приймають. Багато реформаторів розпочинали свою працю з великою обережністю і розсудливістю у викритті гріхів церкви й народу. Вони сподівалися, що особистим прикладом чистого християнського життя навернуть людей до біблійного вчення. Але Дух Божий зійшов на них, як свого часу на Іллю, спонукуючи його докоряти за гріхи беззаконного царя і відступницького народу; вони не могли утриматися, щоб не проповідувати просте біблійне вчення, яке спочатку остерігались виголошувати. Реформатори були спонукані ревно проповідувати істину і говорити про небезпеку, яка загрожувала душам. Не боячись за наслідки, вони промовляли слова, котрі вкладав у їхні вуста Господь, і народ змушений був вислуховувати застереження.
Таким чином буде проповідуватись і вістка третього ангела. Коли надійде час проголошувати її, з великою силою Господь діятиме через смиренні душі, провадячи тих, хто цілковито посвятив себе Йому на служіння. Для цієї роботи працівники будуть приготовлені більше помазанням Божого Духа, ніж спеціальною освітою. Мужі віри й молитви будуть спонукані виступити зі святою ревністю і сповіщати слова, котрі Бог дасть їм. Гріхи Вавилону будуть викриті. Страшні наслідки примусового запровадження державною владою церковних постанов, наступ спіритизму, непомітне, але швидке поширення папської влади — все це буде виявлено. Ці урочисті застереження пробудять народ, їх будуть слухати тисячі тисяч, котрі ніколи не чули чогось подібного. Люди із здивуванням дізнаються про те, що Вавилон — це відступницька церква, яка внаслідок своїх заблуджень і гріхів відкинула послану їй небом істину. Коли люди звернуться до своїх колишніх учителів, з нетерпінням запитуючи їх: “Чи воно справді так?”, — то служителі будуть розповідати їм різні байки, пророкувати приємне, щоб заглушити їхній страх та заспокоїти сумління, що прокинулось. Оскільки буде багато таких, які не задовольняться тільки людським авторитетом, а вимагатимуть ясного доказу: “Так говорить Господь”, популярні служителі церкви, як і фарисеї в давнину, сповняться гнівом на всіх, хто піддасть сумніву їх авторитет. Вони оголосять, що ця вістка сатанинського походження, підбурюючи натовп грішників ганьбити і переслідувати тих, що проповідують її.
У міру того, як боротьба охоплюватиме все нові території, а увага людей буде звернена до зневаженого Закону Божого, сатана активізує свою діяльність. Сила, з якою буде проповідувана вістка, викличе лють в тих, що опираються їй. Духовенство докладатиме майже нелюдських зусиль, аби приховати від пастви світло. Всіма засобами воно намагатиметься відвернути увагу людей від цих життєво важливих питань. Церква спиратиметься на міцну руку державної влади, і в цій справі католики й протестанти об'єднаються. Коли рух запровадження обов'язкового святкування неділі ставатиме все сміливішим і рішучішим, то проти тих, хто дотримується заповідей Божих, буде застосована сила закону, їм будуть погрожувати штрафами і тюремним ув'язненням; декому запропонують впливові посади; всілякі нагороди та привілеї, щоб змусити їх відректися від своєї віри. Але їх непохитною відповіддю буде: “Доведіть на підставі Слова Божого, в чому полягає наша помилка”. Цю саму вимогу висунув у свій час Лютер, коли знаходився у подібних обставинах. Ті, кого видадуть на суд, стануть на захист істини, і дехто з їхніх слухачів приймуть рішення дотримуватися всіх заповідей Божих. У такий спосіб світло засяє для тисяч людей, які за інших умов ніколи нічого не дізналися б про ці істини.
Сумлінний послух Слову Божому буде вважатися за бунт. Засліплені сатаною батьки суворо й жорстоко поводитимуться зі своїми віруючими дітьми. Пани пригноблюватимуть своїх слуг, які дотримуються заповідей Божих. Родинні почуття охолонуть, дітей позбавлятимуть спадщини і виганятимуть з домівок. Слова апостола Павла: “Та й усі, хто хоче жити побожна у Христі Ісусі, — будуть переслідувані” (2 Тимофію 3:12) виконаються буквально. Коли захисники істини відмовляться шанувати недільний день замість суботи, одні з них будуть вкинуті у в'язниці, другі заслані, а з третіми обійдуться як з рабами. З людської точки зору все це здається тепер неможливим, але коли стримуючий вплив Божого Духу буде забраний від людей і вони залишаться під владою сатани, котрий ненавидить божественні заповіді, тоді відбуватимуться дивні події. Якщо із серця людського зникне страх Божий і любов, воно може стати дуже жорстоким.
Як тільки наблизиться буря, багато з тих, які повірили у вістку третього ангела, але не освятилися через послух істині, відмовляться від власних поглядів і приєднаються до її противників. Об'єднавшись зі світом та перейнявши його духа, вони почнуть дивитися на речі так, як дивиться на них світ, а коли прийде час випробовування, вони виявляться готовими обрати легкий і популярний шлях. Талановиті люди, з приємними манерами, які колись раділи істині, використають свої здібності для того, щоб зводити душі. Вони стануть найлютішими ворогами своїх колишніх братів. Коли ті, які дотримують суботу, будуть віддані до супу за свою віру, ці віровідступники стануть найдіяльнішим знаряддям сатани: вони будуть зводити наклепи й оскаржувати їх, а фальшивими свідченнями й доносами підбурюватимуть проти них правителів.
Під час цього гоніння буде випробувана віра слуг Господніх. Вони сумлінно несли вістку застереження, покладаючись тільки на Бога і Його Слово. Дух Божий надихав їхні серця і спонукав говорити. Пройняті святою ревністю і сповнені силою Духа Божого, вони виконували свій обов'язок і проповідували доручене їм Богом слово, не замислюючись над наслідками. Вони не думали про свої земні інтереси й не прагнули зберегти свою репутацію, а то й життя. Однак, коли вони зустрінуться з опором і ганьбою, дехто, охоплений жахом, буде готовий вигукнути: “Якби ми могли передбачити наслідки наших слів, ми б мовчали...” Труднощі оточують їх з усіх боків. Сатана напосідає на них з великими спокусами, їм здається, що вони нездатні закінчити розпочату справу, їм погрожують розправою. І їхній початковий ентузіазм зник, однак вороття назад немає. Тоді в своїй крайній безпомічності вони шукатимуть сили у Всемогутнього. Вони пригадають, що слова, які говорили, були не їхніми, а належали Тому, Хто повелів їм звіщати застереження. Бог уклав істину в їхні серця, і вони не могли не проповідувати її.
Такі самі випробовування пережили мужі Божі в давні часи. Уїкліф, Гус, Лютер, Тіндаль, Бакстер, Уезлі вимагали, щоб усі вчення були перевірені на основі Біблії, і заявляли, що готові відректися від усього, що Біблія осуджує. Цих мужів переслідували з немилосердною жорстокістю, однак вони не переставали звіщати людям істину. Різні періоди в історії церкви відзначалися викриттям якоїсь особливої істини, котра відповідала потребам народу Божого на той час. Кожна нова істина прокладала собі шлях, незважаючи на ненависть і опір, а ті, що несли її світло, зазнавали спокус і випробувань. Коли з'являється нагальна потреба, Господь завжди дає народові особливу вістку. Хто ж насмілиться не сповіщати її? Він повеліває Своїм слугам дати світу останнє застереження милості. Вони не можуть мовчати, бо інакше їхні душі опиняться в небезпеці. Вісники Христові не повинні думати про наслідки. Вони покликані виконувати свої обов'язки, а наслідки полишити на розсуд Божий.
Коли боротьба досягне своєї кульмінації, слуги Божі знову відчують занепокоєння; їм здаватиметься, що то вони є причиною цієї кризи. Але власне сумління і Слово Боже запевнять їх в тому, що їхні дії були правильними, і хоч випробовування триватимуть, вони здобудуть нові сили, щоб витримати їх. Боротьба буде загострюватись і посилюватись, але їхня віра та відвага примножаться в час небезпеки, їхнім свідченням буде: “Ми не насмілюємося змінювати Слово Боже і розділяти Його святий Закон, називаючи одну його частину важливою, а іншу — неважливою, щоб здобути таким чином прихильність світу. Господь, Котрому ми служимо, спроможний визволити нас. Христос переміг земні сили, то ж чи варто боятися вже переможеного світу?”