Звідусюди вони чують про змови, зради і повстання, і в них виникає гаряче бажання, щоб надійшов кінець цьому великому відступництву і беззаконню. Але хоча вони благають Бога покласти край цьому повстанню, однак докоряють собі за те, що в них немає сили протистояти цьому могутньому потоку зла. Вони відчувають, що якби завжди віддавали всі свої здібності на служіння Христові, отримуючи перемогу за перемогою, то сатана не мав би над ними такої сили.
Вони впокорюють свої душі перед Богом, нагадуючи про визнання багатьох гріхів минулого і посилаючись на обітницю Спасителя: “Хіба буде держатися міцно Мого він захисту, щоб мир учинити зо Мною, зо Мною щоб мир учинити!” (Ісаї 27:5). їхня віра не захитається від того, що вони не отримають негайної відповіді на молитви. Страждаючи від тривоги, страху і відчаю, вони не перестають молитись. Вони тримаються за силу Божу, як Яків тримався за Ангела; і їхні душі твердять тільки одне: “Не пущу Тебе, якщо не благословиш мене”. Якби Яків раніше не розкаявся в своєму гріху, коли він нечесним шляхом здобув первородство, Бог не почув би його молитви і не зберіг би йому життя. Так і під час горя: якщо діти Божі матимуть невизнані гріхи, страх і відчай опанують ними, віра їхня ослабне, і вони не будуть впевнені в тому, що Бог почує їхню молитву про визволення. Але хоча вони глибоко усвідомлюватимуть свою недостойність, в них не буде жодного таємного гріха.
Їхні гріхи були вже розглянуті на суді, стерті й про них вже можна не згадувати. Сатана спонукає багатьох вірити, що Бог не звертає уваги на їхню невірність у незначних життєвих справах, але взаємовідносини Господа з Яковом свідчать про те, що Він аж ніяк не виправдовує і не терпить зла. Усі, хто намагається вибачити свої гріхи або приховати їх, дозволяючи їм залишатися в небесних книгах невизнаними й непрощеними, будуть переможені сатаною. Чим вищу й почеснішу посаду обіймають такі люди і чим більше вони звеличують себе, тим тяжчими є їхні переступи в очах Божих і тим більша вірогідність успіху їхнього могутнього противника. Ті, які відкладають своє приготування до дня Господнього, не зможуть зробити цього в час горя чи коли-небудь пізніше. Становище таких буде безнадійним.
Християни, котрі лише звуться такими, виявляться неготовими до останньої страшної боротьби і будуть відчайдушно визнавати свої гріхи, в той час, як нечестиві радітимуть, дивлячись на їхню печаль, їхнє каяття буде подібним до каяття Ісава та Юди. Вони жалкуватимуть про наслідки своїх гріхів, а не про самі гріхи. Вони не зазнали справжнього каяття і не відчувають огиди до гріха. Вони визнають свої гріхи через страх перед покаранням; але подібно до фараона у давнину вони знову кинуть виклик небу, як тільки їм вдасться уникнути судів Божих.
Історія Якова є також запевненням у тому, що Бог не відкине тих, котрі були зведені й спокушені до гріха, але потім повернулися до Нього зі щирим каяттям. Тоді як сатана намагатиметься знищити таких людей, Бог пошле Своїх ангелів, щоб потішати і захищати їх у цей небезпечний час. Напади сатани є люті й рішучі. Його обман — жахливий, але око Господнє пильнує над Своїм народом і Його вухо чує їхній крик, їхнє велике горе, полум'я вогняної печі готове поглинути їх, однак Великий Плавильник виведе їх, як золото, випробуване у вогні. Божа любов до Його дітей у час цього найсуворішого випробовування буде такою ж сильною і ніжною, як і в найкращі часи, але їм необхідно перейти через вогняну піч: усе земне повинно бути знищене вогнем, щоб вони могли досконало відтворювати образ Христа.
Прийдешній час горя й скорботи потребує від нас віри, яка змогла б подолати втому, голод, зволікання, — віри, яка не похитнеться, навіть під час найсуворішого випробовування. Усім буде даний благодатний час, щоб приготуватися до великого горя. Яків переміг тому, що був наполегливий і рішучий. Його перемога свідчить про силу щирої молитви. Усі, хто, подібно до Якова, будуть покладатися на обітниці Божі і виявлять ту саму ревність і наполегливість, яку виявив він, також досягнуть успіху. Той, хто не бажає зректися себе і впокоритися перед Богом, благаючи Його про благословення, той не отримає їх. Боротися з Богом — як мало людей знають, що це таке! Як небагато душ прагне до Бога, докладаючи всіх зусиль, щоб зблизитися з Ним. Коли хвилі невимовного розпачу готові ось-ось поглинути душі, котрі перебувають у молитві, як мало в такі хвилини тих, хто з непохитною вірою покладаються на Божі обітниці.
Ті, котрі мають сьогодні малу віру, перебувають у великій небезпеці опинитися під владою сатанинського заблудження і декрету, що поневолюватиме сумління. Навіть якщо вони витримають випробовування, то в час скорботи й горя зазнають глибокого відчаю і душевних мук, тому що не звикли покладатися на Бога. Вони будуть змушені засвоювати уроки віри, котрими раніше нехтували, під страшним тягарем розчарувань.
Ми тепер повинні познайомитися з Богом, маючи на досвідах виконання Його обітниць. Ангели записують кожну серйозну і щиру молитву. Краще відмовитись від егоїстичних задоволень, ніж нехтувати спілкуванням з Богом. Найбільша бідність і самовідречення при наявності Його благословення є набагато кращі, ніж багатство, почесті, неробство та дружба, де його нема. Ми повинні знаходити час для молитви. Якщо ми дозволимо, щоб нас поглинули земні інтереси, Господь знайде для нас час, позбавивши нас ідолів: золота, будинків чи родючих земель.
Молодь могла б уберегти себе від гріха, якби не ходила тими шляхами, на які не можна просити Божого благословення. Якщо вісники Божі, котрі несуть світу останнє урочисте застереження, будуть молитися про благословення Боже не байдуже і недбало, а гаряче, із вірою, як це робив Яків, вони зможуть не один раз сказати: “Бачив був я Бога лицем у лице, та збереглася душа моя” (Буття 32:31). Тоді на небесах могли б сказати про них як про князів, що мають силу перемагати.
Незабаром настане “час утиску, якого не було”. Тоді нам буде потрібний досвід, якого ми не маємо, але багато людей є занадто лінивими, щоб придбати його. Часто трапляється, що якесь випробовування здається нам важчим, ніж воно є насправді, але цього не можна сказати про кризу, що чекає нас попереду. Навіть найбагатша уява не може намалювати картини тих подій. В той час випробовування кожна людина особисто повинна буде стати перед Богом. “І якби Ной, Даниїл та Іов були в нім (випробуванні) — клянусь, ‘як живий Я! — говорить Господь Бог, — вони не врятували б ані своїх синів, ані своїх дочок; вони б врятували своєю справедливістю самих себе’” (Єзекіїля 14:20 С.П.).
Тепер, коли наш великий Первосвященик здійснює наше відкуплення, ми повинні прагнути стати досконалими у Христі. Наш Спаситель навіть у душі не поступався перед силою спокуси. Сатана знаходить у людському серці слабкі місця, за які можна було б учепитися, і достатньо одного гріховного бажання, щоб він зміг виявляти свою владу над людиною. Але Христос сказав про Себе: “...Надходить князь світу цього, а в Мені він нічого не має” (Івана 14:30). Сатана не зміг нічого знайти в Сині Божому, що допомогло б йому здобути над Ним перемогу. Він зберіг заповіді Свого Отця, і в Ньому не було жодного гріха, яким міг би скористатися сатана. В такому ж стані повинні перебувати й ті, хто прагне встояти у час горя. Вже в цьому житті ми повинні відмежуватися від гріха через спасаючу кров Христа. Наш дорогий Спаситель запрошує нас прийти до Нього і поєднати нашу слабкість з Його силою, наше незнання — з Його мудрістю, нашу недостойність — з Його заслугами. Провидіння Боже — це школа, в якій ми повинні навчатися смирення і лагідності Ісуса. Господь завжди вказує нам на справжню мету життя, а не на той шлях, який ми обрали б і який здається нам легшим і приємнішим. Нам залишається використовувати ті засоби, котрі небо пропонує нам для перетворення нашого характеру за божественним зразком. Ніхто не може нехтувати цією роботою чи відкладати її на потім, не наражаючи свою душу на страшну небезпеку. Апостол Йоан чув у видінні гучний голос, що промовив з небес: “Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!” (Об'явлення 12:12). Жахливими є події, під впливом яких сказані ці слова. Чим менше залишається часу в сатани, тим лютішим він стає. Його руйнівна робота та спокуси досягнуть кульмінації в час горя. Незабаром на небі з'являться страшні надприродні знамення, викликані нечистими духами, що здатні творити чудеса. Духи бісовські вийдуть до царів землі і до всього світу, щоб заманити їх у тенета обману і переконати об'єднатися зі сатаною в його останній битві проти небесного правління. Таким чином будуть зведені як правителі, так і піддані. З'являться люди, що видаватимуть себе за Христа, претендуючи на титул і поклоніння, які належать тільки Спасителеві світу. Вони будуть творити дивні чудеса зцілення і запевнятимуть, що мають відкриття з неба. Але ці відкриття суперечити-муть свідченню Святого Письма.