Заключним актом цієї великої драми спокуси буде спроба сатани видати себе за Христа. Церква давно вже заявляла, що чекає приходу Спасителя як сповнення своїх надій. І великий ошуканець створить видимість приходу Христа. У різних частинах світу сатана з'являтиметься серед людей як велична істота у сліпучому блиску, нагадуючи собою Сина Божого, описаного Йоаном у книзі Відкриття (1:13—15). Слава, яка оточуватиме сатану, перевершить усе, що будь-коли бачили очі смертної людини. Переможні вигуки сповняють повітря: “Христос прийшов! Христос прийшов!” Люди у захваті падають ниць перед ним, а він здіймає руки і благословляє їх так, як Христос благословляв Своїх учнів колись на землі. Його голос ніжний, тихий, але мелодійний. Лагідно, зі співчуттям він проголошує деякі сповнені благодаті небесні істини, котрі проповідував і Спаситель; він зціляє людські хвороби, а потім, видаючи себе за Христа, проголошує, що змінив суботу на неділю, і звелить усім святити цей благословенний ним день. Він заявить, що всі, хто уперто продовжує дотримуватися сьомого дня, неславлять його ім'я, відмовляючись слухати його ангелів, які несли їм світло й істину. Який сильний і правдоподібний обман! І подібно до самарян, зведених Симоном-ворожбитом, багато людей, від малого й до великого, повірять у ці чародійства і скажуть: “Це є велика сила Божа” (Дії 8:10).
Але народ Божий не буде обманутий. Учення цього лжехриста суперечить Святому Письму. Його благословення буде виголошене над тими, хто вшановує звірину та її образ, тобто над людьми, на яких, за словами Біблії, буде вилитий гнів Божий, не змішаний з милістю.
Більше того, сатана не зможе Імітувати характер приходу Христа. Спаситель застерігав Свій народ щодо цього обману, ясно вказуючи на те, як відбуватиметься Його Другий прихід. “Бо з'являться лжехристи і лжепророки і чинитимуть великі знамення і чудеса, щоб жести, як можна, і вибраних... Отже, коли скажуть вам: ‘Ось Він у пустині’ — не виходьте, ‘ось Він у потаємних кімнатах’ — не вірте! Бо як блискавка виходить зі сходу і видна буває аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського” (Матвія 24:24—27, 31; 25:31; Об'явлення 1:7; 1 Солунянам 4:16—17). Такий прихід підробити неможливо. Його буде бачити весь світ.
Тільки ревні дослідники Святого Письма, що полюбили істину, будуть збережені від великого обману, котрий заполонить увесь світ. За допомогою Біблії вони викриють ошуканця. Для всіх настане час випробування. Просівання в час спокус виявить щирих християн. Чи утверджений сьогодні народ Божий в Його Слові так, що не піддасться спокусі? Чи буде він у той критичний час триматися Біблії і тільки Біблії? Сатана робитиме все можливе, щоб перешкодити їм приготуватися до цього дня. Він влаштує справи так, щоб на їхньому шляху виникали перешкоди, щоб вони стали рабами земного багатства, несли важкий тягар, щоб їхні серця були обтяжені життєвими турботами і щоб той день застав їх, як злодій, уночі.
Коли декрети, видані різними правителями християнського світу проти тих, що додержуються заповіді Божої, позбавлять їх захисту з боку, державної влади і віддадуть в руки тих, які бажають знищити їх, народ Божий втече з міст і сіл і, об'єднавшись групами, поселиться у відлюдних місцях. Багато хто знайде притулок у неприступних горах. Як християни П'ємонтських долин, вони зроблять високогір'я своєю святинею і будуть дякувати Богові за Його “скельні твердині” (Ісаї 33:16). Але багато святих з усіх народів і верств, знатні і прості, багаті й бідні, чорношкірі й білі, будуть найжорстокішим чином піддані ув'язненню. Улюблені Богом зазнають тяжких днів, вони будуть закуті в кайдани, знемагатимуть за тюремними ґратами; одних засудять до страти, а інші будуть приречені на голодну смерть в огидних темних підземеллях. Жодне людське вухо не почує їхні зойки; жодна рука не простягнеться їм на допомогу.
Та чи забуде Господь Свій народ в годину випробовування? Чи забув Він вірного Ноя, коли суди відвідали допотопний світ? Чи забув він Лота коли вогонь зійшов з неба і спалив міста, рівнини? Чи забув Він Йосипа серед ідолопоклонників у Єгипті? Чи забув Він Іллю, коли Єзавель поклялась, що його спіткає доля пророків Ваала? Чи забув Він Єремію, коли той знемагав у темній і страшній ямі? Чи забув Він трьох юнаків у вогняній печі або Даниїла у лев'ячім рові?
“А Сіон сказав: Господь мене покинув, забув про мене Владика мій... Невже ж жінка забуде своє немовля, не матиме жалю до сина свого лона?.. Та хоча б вона позабула, то Я тебе не забуду! Глянь! Я записав тебе на Своїх, долонях...” (Ісаї 49:14—16). “... Бо хто до вас доторкнеться, той доторкнеться до зіниці Його ока” (Захарії 2:12).
Хоч вороги й зможуть вкинути їх до в'язниці, та тюремні стіни не здатні перешкодити їхньому спілкуванню з Христом. Той, Хто бачить кожну їхню слабкість, Хто знайомий з кожним їхнім випробовуванням, — вищий за будь-яку земну владу; ангели відвідають їх самотні тюремні камери і принесуть їм світло і неземний мир. В'язниця буде, як палац, бо там перебувають люди, багаті вірою, і похмурі стіни будуть осяяні небесним світлом, як і тоді, коли Павло і Сила опівночі молились співаючи, славили Бога у в'язниці в Филипах.
Суди Божі відвідають тих, хто буде пригнічувати і вбивати Його народ. Боже довготерпіння до безбожників робить їх ще зухвалішими в переступах, але покарання буде неминучим і страшним, незважаючи на те, що воно довго затримувалося. “Бо постане Господь, немов на горі Перацім: затремтить Він у гніві, немов у долині Гівоні, щоб Свій чин учинити, предивний Свій чин, щоб зробити роботу Свою, незвичайну роботу Свою!” (Ісаї 28:21), Для нашого милосердного Бога покарання — це незвичайна справа. “...Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не прагну смерті несправедливого” (Єзекіїля 33:11). Господь “...Бог милосердний і милостивий, довготерпеливий і багатомилостивий та правдивий..., що вибачає провину й переступ та гріх”, та все ж “не вважає чистим винуватого” (Вихід 34:6—7). “Господь довготерпеливий і силою великий, але без кари винного не залишає” (Наума 1:3). Страшними ділами, які звершить Його справедливість, Він відновить авторитет Свого зневаженого Закону. Про суворість покарання, котре спаде на винуватого, можна судити з того, як довго Господь відкладає чин Свого правосудця. Народ, до якого Він ставиться з таким довготерпінням і якого не знищить доти, поки той не наповнить міру свого беззаконня в очах Божих, врешті-решт буде змушений випити чашу Його гніву, не змішаного з милістю.
Коли Христос закінчить Своє посередницьке служіння в небесній святині, на тих, хто поклоняється звірині й образу її, прийме її знамено, буде вилитий гнів Божий без милості (Об'явлення 14:9—10). Суди, які спіткають світ перед остаточним звільненням Божого народу, будуть жахливіші й більші за своїм масштабом, ніж кари, послані на Єгипет перед звільненням Ізраїлю. Автор книги Відкриття, описуючи це жахливе покарання, говорить: “...Шкідливі та люті болячки обсіли людей, хто мав знамено звірини й вклонявсь її образу. Море стало, мов кров у мерця. І кожна істота жива вмерла в морі”. Вода в річках та водних джерелах перетворилася на кров. Жахлива, як і ці болячки, Божа справедливість є повністю виправдана. Ангел Божий оголосив: “Праведний Ти, Господи..., що Ти це присудив! За те, що вони проливали кров святих і пророків, — і Ти дав їм кров пити бо вони достойні того” (Об'явлення 16:2—6). Засудивши дітей Божих на смерть, вони стали такою мірою винні в пролитті їхньої крові, ніби пролили її власними руками. Подібно й Христос звинувачував Свого часу юдеїв у пролитті крові святих мужів від днів Авеля, оскільки вони мали того ж духа і намагались зробити те саме, що й убивці пророків.
У наступній карі сонцю “дано... палити людей вогнем. І спека велика палила людей” (вірші 8—9). Пророки так описують стан землі в цей жахливий час: “...Упала в жалобу земля, бо спустошене збіжжя... і повсихали всі пільні дерева, бо радість, соромом побита, зникла з-посеред синів людських”. “Зерно зотліло під скитами своїми, спорожніли комори... Ой як реве скотина! Стадо волів стривожені блукають, бо немає їм паші... бо водні джерела повисихали й вогонь пожер у стоку пасовиська” (Йоїла 1:10—12, 17—20 С.П.). “І співи храму стануть того дня квилінням, — Слово Господа Бога; багато трупів буде; на кожне місце кинуте буде мовчання” (Амоса 8:3 С.П.).