“Бо Господь ось виходить із місця Свого карати мешканців землі за їхню провину. І земля видасть кров, яку ввібрала, і вже не закриє убитих своїх!” (Ісаї 26:21). “А оце буде кара, що нею ударить Господь всі народи, хто піде війною на Єрусалим: тіло їхнє гнитиме, ще як на ногах своїх будуть стояти, і очі їхні гнитимуть в своїх ямках, і язик їхній гнитиме в їхньому роті. І станеться в день той, між ними велике збентеження від Господа, хапатимуть один одного за руку, і підійметься рука одного проти руки ближнього” (Захарії 14:12—13). В несамовитому вирі людських пристрастей і немилосердного гніву Божого загинуть нечестиві мешканці землі: священики, правителі, народ, багаті й бідні, великі й малі. “...І будуть побиті від Господа в день той лежати від краю землі й аж до краю землі: не будуть оплакувані, і не будуть позбирані, і не будуть поховані...” (Єремії 25:33).
При Другому приході Христа нечестиві будуть вигублені з лиця землі — вбиті духом уст Його і знищені славою Його. Христос візьме Свій народ у місто Боже, і земля залишиться без мешканців. Ось Господь нищить землю й пустошить її й обертає поверхню її, а мешканців її розпорошує. “Земля буде дощенту зруйнована та вся пограбована, бо це слово Господь проказав...” “Бо переступили закони, постанови порушили, зламали вони заповіта відвічного. Тому землю прокляття поїло, й одержали кару мешканці її, тому-то спалені мешканці землі...” (Ісаї 24:1, 3, 5—6).
Уся земля подібна до безлюдної пустелі. На її поверхні — руїни знищених землетрусом міст і сіл, вирвані з корінням дерева, кам'яні брили, викинуті морем або відірвані від скель; на місці гір, що зрушилися зі своїх місць, видніються провалля безодні. Відбувається подія, символічно змальована в останньому акті урочистого служіння у день примирення. Після того, як закінчувалося служіння в Святая Святих і гріхи Ізраїлю були видалені зі святині кров'ю жертви за гріх, перед лице Господа приводили козла відпущення, і в присутності всього народу первосвященик визнавав “над ним усі гріхи Ізраїлевих синів та всі їхні провини через усі їхні гріхи”, поклавши руки на голову його (Левіт 16:21). Так само, коли закінчиться служіння примирення в небесній святині, тоді в присутності Бога, небесних ангелів і сонму спасенних гріхи народу Божого будуть покладені на сатану; він буде оголошений винуватцем усього зла, до якого підбурював людей. І як козла відпущення відсилали в безлюдну пустелю, так і сатана залишатиметься на спустошеній і незаселеній землі.
Автор Відкриття передрік вигнання сатани і стан хаосу та спустошення, в якому перебуватиме земля тисячу років. Після опису подій Другого приходу Господа і знищення беззаконних в пророцтві далі зазначається: “І бачив я ангела, що сходив із неба, що мав ключа від безодні і кайдани великі в руці своїй. І схопив він змія, вужа стародавнього, що диявол він і сатана, і зв'язав його на тисячу років та й кинув його до безодні, і замкнув його, і печатку над ним поклав, щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться тисяча років. А по цьому він розв'язаний буде на короткий час” (Об'явлення 20:1—3).
Слово “безодня” означає спустошену, вкриту темрявою землю. Це очевидно і на підставі інших текстів Святого Письма. Про стан землі “на початку” Біблія говорить: “А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею” (Буття 1:2). Пророцтво говорить, що вона, принаймні частково, повернеться до цього стану. Дивлячись у майбутнє на великий день Господній, пророк Єремія говорить: “Дивлюся на землю, аж ось порожнеча та пустота, і на небо — й нема його світла! Дивлюся на гори, аж вони трусяться, і всі згір'я хитаються! Дивлюся, аж ось вже немає людини і порозліталось все птаство небесне! Дивлюся, аж ось край родючий пустинею став, а міста його знищені всі...” (Єремії 4:23—26).
Така земля буде оселею сатани і його злих ангелів упродовж тисячі років. Прикутий до землі, він не матиме доступу до інших світів, щоб дошкуляти спокусами тим, хто ніколи не впадав у гріх. У цьому розумінні він буде зв'язаний: не залишиться більше нікого, над ким він міг би виявити свою силу. Він буде повністю позбавлений змоги зводити й губити людей, що протягом багатьох століть було його єдиною радістю.
Пророк Ісая, говорячи про скинення сатани, вигукує: “Як впав ти з небес, о сину зірниці досвітньої, ясная зоре, ти розбився об землю, погромнику народів! Ти ж говорив був у серці своєму: ‘Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого... Уподібнюся Всевишньому!’” Та скинений ти до шеолу, до найглибшої ями! Ті, що на тебе дивитися будуть, приглядатимуться до тебе, звертатимуть увагу на тебе: “Чи то той, що змушував землю тремтіти, що хитав царствами, що обертав у пустелю світ, а міста знищував, що в'язнів своїх не пускав він додому?” (Ісаї 14:12—17).
Протягом шести тисяч років бунт сатани “змушував землю тремтіти”, “обертав у пустелю світ, а міста знищував”. І “в'язнів своїх не пускав він додому”. Протягом шести тисяч років він тримав у в'язниці народ Божий і залишив би їх у своєму полоні навіки, якби Христос не розбив ці кайдани та не відпустив полонених на волю.
Навіть над нечестивими сатана не буде вже мати влади; він залишиться тільки зі своїми злими ангелами, щоб збагнути наслідки прокляття, спричинені гріхом. “Усі царі народів, вони всі у славі лягли, кожен у своїй усипальні, ти ж від гробу свого відкинений геть, мов галузка бридка... Ти не будеш поєднаний з ними у гробі, бо землю свою зруйнував, свій народ повбивав” (Ісаї 14:18—20).
Тисячу років сатана блукатиме по спустошеній землі, дивлячись на результати свого повстання проти Закону Божого. Цей час буде для нього періодом невимовних страждань. З моменту свого падіння у своїй безперервній діяльності, він не мав часу для роздумів, але тепер, позбавлений всякої влади, матиме змогу замислитись над тією роллю, яку він відігравав, починаючи з перших хвилин повстання проти небесного правління, щоб з трепетом і жахом чекати страшного майбуття, коли буде змушений прийняти покарання за скоєне зло і за гріхи, вчинені під впливом його спокус.
Для народу Божого полонення сатани принесе радість і втіху. Пророк говорить: “І станеться того дня, як Господь дасть тобі відпочинок від страждань твоїх, від клопоту твого, та від важкого рабства, що над тобою тяжіло, ти заспіваєш оцю пісню глумливу про царя Вавилону [який в даному випадку символізує сатану] та й скажеш: Як це не стало гнобителя, — минулося гноблення! Господь зламав палицю безбожних і жезла пануючих, який люто бив народи ударами безупинно, що в гніві гнобив був людей переслідуванням безупинним” (Ісаї 14:3—6).
Протягом тисячі років між першим і другим воскресіннями відбудеться суд над безбожними. Апостол Павло вказує на цей суд як на подію, котра матиме місце після Другого приходу Христа: “Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, Який і висвітлить заховане в темряві і виявить задуми сердець...” (1 Коринтянам 4:5). Даниїл говорить, що коли прийшов Стародавній днями, “даний був суд святим Всевишнього” (Даниїла 7:22). У цей час праведні пануватимуть, як царі та священики Божі. Йоан говорить у Відкритті: “І бачив я престоли та тих, хто сидів на них, — і суд їм був даний”. “...Вони будуть священиками Бога й Христа і царюватимуть з Ним тисячу років” (Об'явлення 20:4, 6). У цей час, як і передрік апостол Павло, “святі судитимуть світ” (1 Коринтянам 6:2). Разом з Христом вони судитимуть беззаконних, порівнюючи їхні вчинки з книгою Закону — Біблією — і вирішуватимуть справу кожного згідно зі звершеними за життя вчинками. Відповідно до цього буде визначена міра покарання і записана проти кожного імені в книзі смерті.
Сатана та злі ангели також будуть судимі Христом і Його народом. Павло говорить: “Хіба ви не знаєте, що ми будемо судити ангелів?..” (1 Коринтянам 6:3), а апостол Юда стверджує: “І ангелів, що не зберегли початкового стану, але кинули житло своє, Він зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня” (Юди 6).
Наприкінці цього тисячоліття станеться друге воскресіння. Нечестиві воскреснуть з мертвих і з'являться перед Богом для виконання над ними вироку “суду написаного”. Йоан, говорячи про воскресіння праведних, додає: “А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років” (Об'явлення 20:5). А Ісая писав про нечестивих: “...І будуть зібрані разом, мов в'язні до ями, й у в'язницю вони будуть замкнені, а по днях багатьох будуть відвідані!” (Ісаї 24:22).