Трійця (Тройця) – це церковне свято, яке відзначають у восьму неділю після Великодня. Зазвичай воно припадає на червень. Свою назву свято отримало на честь сходження Святого Духа на апостолів, яке їм обіцяв Ісус Христос перед Вознесінням на небеса. Таким чином, це свято нагадує про святу Трійцю, три відомі прояви, іпостасі Всевишнього – у вигляді Бога-Отця, у вигляді Бога-Сина й у вигляді Святого Духа.
Основа троїцької обрядовості – культ рослинності, що в цей час починає розквітати. В Україні ще у ХVIII ст. до церкви приносили різні трави: зорю, м’яту тощо. У середину цих трав ставили потрійну свічку, що називалася Тройцею, яка мала горіти протягом усієї обідні. Потім ці трави використовували як оберіг проти різних хвороб, а троїцьку свічку давали в руки тому, хто помирав.
…святкування Трійці в наших предків починалося з четверга? Цього дня дівчата йшли в поля, левади чи ліс і там завивали вінки «на всі святки». Вінки плели з конвалій, незабудок, чебрецю, а також вплітали полин як оберіг проти русалок, які в цей час, за народними віруваннями, мали силу залоскотати і втопити людину. Брали гілля різних дерев: клена, ясена, липи, осоки, але в жодному разі не верби. Особливо шанованою в Україні була тополя. Існував звичай ставити головне дерево перед воротами та дверима, щоб захистити себе від відьом. Для цього по кутках хліву іноді встромлювали осику. За допомогою цього ж дерева вгадували, чи всі члени родини доживуть до наступного клечання: якщо внесене на ніч дерево вранці залишалося зеленим – усі будуть здорові, якщо листя почорніє – хтось важко захворіє, а може, навіть помре.
28 червня – це День Конституції України, який ми святкуємо з 1996 р. У червні 1996 р. депутати Верховної Ради України ухвалили основний закон держави – Конституцію. Це сталося на п’ятий рік після проголошення незалежності. Народні обранці працювали всю ніч із 27 на 28 червня – загалом 23 години безперервно. Під час голосування «за» висловилися 315 парламентарів.
Одне з найпоетичніших українських свят – Івана Купала, яке відзначають 7 липня. За церковним календарем це Різдво Івана Хрестителя, але ще за дохристиянських часів слов’яни відзначали цієї пори свято Купайла, тобто Сонця.
У день Івана Купала намагалися зцілюватися росою, що, як вірили, набувала магічних властивостей. Для цього треба було встати якомога раніше та пройтися босоніж росяною травою. На Івана Купала збирали лікарські трави. Вважали, що найбільшої цілющої сили купальська трава набирає до сходу сонця, отож мовиться: «Хто рано встає, тому й Бог дає!»
Головною розвагою вечора на Івана Купала є стрибки через багаття. Якщо стрибнути найспритніше, то матимеш гарне здоров’я; коли вдало перескочать через полум’я закохані, вони скоро поберуться. А якщо вскочити у вогонь – біди протягом року не уникнути.
Існує повір’я про цвіт папороті, котрий нібито з’являється в купальську ніч. За легендою, папороть цвіте лише одну коротку мить найкоротшої в році ночі на Івана Купала. Здобути цю квітку досить важко, оскільки її береже від людей нечиста сила, але той, кому це все ж таки вдасться, набуде здатності бачити скарби, приховані в землі.
Свято Івана Купала відзначають не тільки слов’яни, а й прибалти, скандинави, греки. У них воно існує під іншими назвами, але має те саме значення – це свято молодості, краси, буяння природних сил.
14 серпня ми святкуємо Перший Спас – церковне свято Винесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього. Вшановують також сімох святих мучеників – братів Маккавеїв, а також матір їхню Соломонію (чи Соломію) та їхнього учителя Єлеазара, які постраждали за відмову вшанувати язичництво й 166 р. до н. е. прийняли мученицьку смерть. В Україні свято дістало іще одну, народну назву – Маковія, оскільки саме в цей час просіювали мак.
…це свято збігається в часі з другим вирізанням стільників із вуликів? Тому ще одна його назва – медовий Спас. Перший мед несли святити до церкви. Також цього дня в церквах святять воду, квіти й мак.