2006 р. Харків відсвяткував своє 350-річчя. 2010 р. його було визнано найкращим в Україні за якістю життя, а у 2011 р. він розділив перше місце з Києвом.
Центральний майдан Харкова – майдан Свободи – є найбільшим в Україні, другим за величиною в Європі та одинадцятим – світу. Планування площі розпочалося 1923 р., а вимощено її було протягом 1930–1931 рр.
…Харків є найбільшим містом Землі на 50-й паралелі, «випереджає» Краків, Прагу, Майнц, Усть-Каменогорськ? У жовтні 2010 р. в харківському Саду ім. Тараса Шевченка було відкрито пам’ятник «50-та паралель», причому саму широту як лінію викладено на тротуарному покритті. У центрі знака встановлено бронзове коло діаметром 2 м із мапою та вказівками відстаней від Харкова до різних міст світу, а широту позначено переривчастою лінією з 20 мідних табличок.
Львів – столиця Галичини та Західної України. 2009 р. місту було надано почесне звання культурної столиці України. Тут перебуває найбільша кількість пам’яток архітектури в Україні, а історичний центр Львова внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Львів заснував король Данило Романович (Галицький) у середині ХІІІ ст. Він же дав назву місту – на честь князя Лева Даниловича, свого сина. Львів жодного разу не змінював назви. Різними мовами вона звучить так: польською – Lwów (Львув), англійською – Lviv (Львів), російською – Львов (Львов), німецькою – Lemberg (Лемберґ), латиною – Leopolis (Леополіс).
Окрім того, Львів має й багато народних назв: місто Лева, місто левів, місто сплячих левів, королівське місто, перлина корони Європи, місто-музей, столиця Галичини, маленький Париж, маленький Відень, український П’ємонт.
Протягом XVI–XVII ст. Львів був найбільшим містом в Україні, його населення вдвічі перевищувало населення Києва. Сьогодні ж за чисельністю жителів місто перебуває лише на сьомому місці в Україні. Проте вже понад 750 років тут живуть представники багатьох народів. Львів’ян не здивуєш ані польською, ані німецькою, ані російською мовою.
…у Львові насправді повно статуй левів? Чому їх так багато і що саме вони символізують? Легенда говорить, що це колишні львів’яни, котрі щось зробили для свого міста. Раз на рік, уночі, усі ці леви збираються разом, щоб визначити, хто з містян упродовж останнього року дослужився до того, аби стати одним із них. Головує на цьому зібранні найстарший лев – з найстарішої міської печатки. Спливає ніч, сходить сонце – і металеві, скляні, дерев’яні леви повертаються на свої місця. А щоб дізнатися, де відбувається таємне зібрання, потрібно стати одним зі славетних левів.
Одеса – «перлина біля моря», найбільший морський порт в Україні. Місто має давню історію і є одним із найстаріших у нашій країні.
До 1795 р. Одеса мала назву Кацюбіїв, згодом – Хаджибей. За однією з версій, назва «Одеса» походить від санскритського Godesha (Godesa), що означає «край бика». Одещина багата на трипільські пам’ятки, пов’язані з поклонінням Бикові, а в самому місті (на Молдаванці) й у Білгород-Дністровському знайдено пам’ятки ІІІ ст. з іменем бога Шиви, твариною якого був бик. Перша ж згадка про замок-порт Великого князівства Литовського Кацюбіїв датована 1415 р.
Однією з візитівок Одеси є, звичайно ж, Потьомкінські сходи. Вони ввійшли до десятки найкрасивіших сходів Європи під шостим номером. Зводили ці сходи протягом 1847–1851 рр. як подарунок на день народження першій красуні міста – дружині графа Михайла Воронцова, генерал-губернатора Новоросії, Бесарабії та Кавказу, який зробив великий внесок у розвиток міста. Нині сходи складаються з 192 сходинок (спочатку їх було рівно двісті, проте внаслідок розширення порту сім східців було засипано, і в передостанньому прольоті їх налічується 19) і десяти прольотів.
Одеса – визнана столиця гумору. Щороку 1 квітня тут веселе свято – Гуморина. На найвідомішій одеській вулиці – Дерибасівській – встановлено пам’ятник дванадцятому стільцю з викарбуваними крилатими фразами Остапа Бендера – героя відомого твору Ільфа і Петрова «Дванадцять стільців». Не менш цікавим є пам’ятник апельсину на розі Пушкінської та Ланжеронівської. Такої честі цей фрукт удостоївся за… врятування Одеси. Коли цар Павло, син Катерини ІІ, прийшовши до влади, хотів припинити фінансування міста, кмітливі одеські купці відправили йому в подарунок досить екзотичні на той час помаранчі. Правителю припав до смаку подарунок – і Одеса отримала фінансову допомогу…