Хоч у запорозьких козаків основною барвою військових стягів була червона, вони також використовували корогви жовтого, синього, зеленого та інших кольорів. Але від середини ХVІІ ст., після приєднання Гетьманщини до Російської держави, поширилися блакитні (сині) полотнища із золотими чи жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. Синій та жовтий зробилися національними кольорами українського народу в новітні часи – протягом ХІХ – ХХ ст.
Що ж означають кольори на нашому прапорі? Традиційно вважають, що синій символізує чисте, мирне, безхмарне небо, а жовтий – хлібні лани, тобто мирну працю й добробут.
Статус офіційного прапора країни було закріплено за синьо-жовтим поєднанням 18 вересня 1991 р. Президією Верховної Ради України. Відтоді цей прапор почали використовувати під час різноманітних урочистостей, під ним приймають присягу військовослужбовці, його вивішують у всіх посольствах України та як один із прапорів ООН. А 28 січня 1992 р. Верховна Рада України ухвалила постанову «Про затвердження державним прапором України Національного прапора».
Щороку 23 серпня в Україні відзначають День державного прапора. Подібне свято існує в кожній країні світу, це день, коли громадяни особливо вшановують прапор як національний символ.
Національний прапор – це святиня. До державного прапора як символа країни треба ставитися шанобливо. Прикладом країни, де таке ставлення не лише виховують у громадян із дитинства, а й закріпили законодавчо, є США. Так, Кодексом Сполучених Штатів заборонено використовувати державний прапор у рекламі, зображувати його на предметах, призначених для тимчасового використання й подальшого знищення. Рекламні щити не можуть бути встановлені на флагштоку поряд із прапором. Заборонено використовувати зображення прапора як елемент одягу, за винятком форми військовослужбовців, поліцейських і пожежників. Значок із зображенням прапора можна носити тільки на лівому лацкані, біля серця.
Підняття та спуск державного прапора будь-якої країни потребують особливого поводження. Усі присутні мають стояти струнко обличчям до прапора (у деяких країнах – поклавши праву руку на серце). Військовослужбовці при цьому віддають честь, чоловіки знімають головні убори.
…у світі існує звичай вивішувати прапор тільки у світлий час доби – від сходу до заходу сонця? У деяких установах, зокрема в резиденції глави держави, будинках уряду й парламенту, біля пам’ятників видатним діячам культури та біля історичних пам’яток прапор може висіти постійно за умови його освітлення вночі.
Гідність державного прапора захищають як у самій країні, так і за її межами, зневагу до нього розглядають як посягання на честь нації. Саме тому закон передбачає карні санкції за порушення встановленого порядку поводження з прапором. Так, згідно зі статтею 187-2 Кримінального Кодексу України, публічний глум над Державним прапором України, а також над офіційно встановленим прапором іноземної держави є злочином, який карають позбавленням волі на термін до двох років.
Державний Герб України – це один із чотирьох офіційних символів нашої держави – разом із прапором, гімном і Конституцією. Він складається з Малого й Великого гербів. Наразі використовують лише Малий, який було затверджено 19 лютого 1992 р. Великий герб України поки що існує тільки як законопроект.
Центральною геральдичною фігурою обох гербів є тризуб Володимира І Святого – великого князя київського. Окрім того, згідно з Конституцією України, елементом Великого герба мусить бути й козак із мушкетом – фігура з герба Війська Запорозького.
Від найдавніших часів тризуб шанують як магічний знак, своєрідний оберіг. Це зображення траплялося археологам на багатьох пам’ятках культури, датованих першими століттями нашої ери. Так, тризуб здавна відомий серед народів Сходу й Середземномор’я, на українських землях – із II століття.
Відомо, що посли київського князя Ігоря (912–945) під час укладання договору з візантійцями мали свої печатки з тризубами. Київський князь Володимир Святославович (980–1015 рр.) карбував тризуб на монетах. Тризуб символізував поділ Всесвіту на небесний, земний і підземний (потойбічний) світи, поєднання священних начал божественного, батьківського й материнського або ж трьох природних стихій – повітря, води й землі.