Маделін побачила Селесту, і її обличчя засяяло. Маделін володіла унікальним даром: щоразу, коли когось бачила, її обличчя світилося так, ніби понад усе на світі вона хотіла бачити саме цю людину.
— Привіт, імениннице! — гукнула Селеста.
Співрозмовниця Маделін повернулася на стільці. У неї було темне волосся, так міцно стягнуте гумкою, ніби вона служила в поліції чи армії.
— Що сталося, Маделін? — запитала Селеста, коли підійшла достатньо близько, щоб побачити ногу Маделін на стільці. Вона ввічливо усміхнулася до дівчини, а та відвернулася, немов Селеста усміхнулася не привітно, а глузливо. (Господи, невже вона усміхнулася?)
— Це Джейн, — представила дівчину Маделін. — Вона врятувала мене сьогодні на дорозі, коли, намагаючись врятувати життя молодим людям, я підвернула ногу. Джейн, це Селеста.
— Привіт, — обличчя Джейн виглядало голим, немов без шкіри, ніби його надто ретельно терли. Вона жувала жуйку, таємно, немов ховаючись — її щелепи ледь рухалися.
— Джейн — мама першачка, — сказала Маделін, поки Селеста вмощувалася за стіл. — Зовсім як ти. Тож я відчуваю обов’язок докладно вам усе розповісти, що вам належить знати про шкільні правила та політику Пірріві. Дівчата, то мінне поле. Мінне поле, кажу вам.
— Шкільну політику? — насупилася Джейн і підтягнула стягнуте у хвостик волосся ще вище, тож тепер воно стягнулося ще тугіше. — Я не братиму участі у шкільній політиці.
— Я теж, — погодилася Селеста.
Джейн завжди пам’ятатиме, як зухвало вона випробовувала долю того дня.
— Я не хочу мати нічого спільного зі шкільними політиками, — сказала вона, і хтось нагорі це почув, і це йому не сподобалося. Надто самовпевнено.
— Це ми ще побачимо, — сказав той хтось нагорі, відхилився у кріслі і добряче посміявся над дівчиною.
На день народження Селеста подарувала Маделін набір вотерфордівських кришталевих келихів для шампанського.
— Боже, як вони мені подобаються! Надзвичайно гарні, — сказала Маделін. Вона обережно вийняла з коробки один келих та підняла його на світло, милуючись візерунками на склі, рядами дрібненьких місяців. — Вони, мабуть, коштували купу грошей.
Вона майже сказала «Дякувати Богу, що ти така багата», але вчасно зупинилася. Якби вони були самі, вона б так і сказала, але Джейн, молода самотня мама, навряд чи була заможною, та й говорити у товаристві про гроші було неввічливо.
«Пам’ятаю», — Маделін подумки сказала своєму чоловікові, немов захищаючись, бо він постійно нагадував їй про соціальні норми.
Чому вони всі так обережно говорили про Селестині гроші? Так, ніби багатство було якоюсь незручною та неприємною хворобою. Як і Селестина врода. Перехожі витріщалися на Селесту точнісінько так само, як і на людей без кінцівок, і якщо Маделін у розмові згадувала Селестину вроду, та завжди соромилася.
— Тс-с-с… — казала вона, з острахом озираючись, чи не почув хтось. Усі хочуть бути багатими і вродливими, та насправді багаті і вродливі мусять вдавати, що вони точнісінько такі ж, як і решта. Смішний старий світ.
— Тож про шкільну політику, — сказала Маделін обережно прибираючи келих у коробку. — Почнімо з Блондинок-Боб.
— Блондинок-що? — Селеста скоса подивилася, неначе щойно довідалася про екзамен.
— Цією школою керують Блондинки-Боб. Якщо ви хочете потрапити до батьківського комітету, ваше волосся має бути світлим і підстриженим під боб-каре. — Маделін жестом продемонструвала довжину стрижки. — Це закон.
Джейн засміялася — коротким сухим сміхом, і Маделін раптом страшенно закортіло знову її розсмішити.
— Ці жінки милі, чи нам варто триматися від них подалі? — запитала Селеста.
— Ну, наміри у них добрі, — відказала Маделін. — Дуже, дуже добрі. Вони немов… гм… як би це сказати? Немов Ідеальні Матусі. Справно виконують роль матусь школярів. Це для них немов релігія. Мами-фундаменталістки.
— А серед мам першачків є Блондинки-Боб? — запитала Джейн.
— Дай-но згадаю, — замислилася Маделін. — Точно, є Харпер. Вона просто квінтесенція Блондинки-Боб. Вона у батьківському комітеті, і має неймовірно обдаровану доньку з незначною алергією на горіхи. Маленька везунка відповідає духові часу.
— Облиш, Маделін, що доброго у тому, що твоя дитина має алергію на горіхи, — зауважила Селеста.