— А хто доглядає Скай? — запитала вона Бонні. — Ой, вибачте! — Вона плеснула себе долонею по лобі. — Ми мали б запропонувати вам привезти Скай до нас! Абігель доглядає Фреда та Хлою, тож вона могла б няньчити усіх своїх братів та сестер одразу.
Бонні обережно всміхнулася.
— Скай з моєю мамою.
— Абігель могла б провести для них майстер-клас із веб-дизайну, — сказала Маделін.
Усмішка Бонні зникла.
— Маделін, послухай, це…
— То Скай із твоєю мамою! — продовжувала Маделін. — Чудово! Абігель має такі «особливі стосунки» з твоєю матір’ю, чи не так?
Вона поводилася як стерво. Погана, жахлива жінка. Їй треба було знайти когось, хто б дозволяв їй говорити найстервозніші речі та не засуджував би її, і щоб потім нікому не розповів. Де Селеста? Селеста в цьому — профі. Вона дивилася, як Бонні осушила свій келих. Блондинка-Боб підійшла з тацею рожевих коктейлів. Маделін взяла два келихи — собі та Бонні.
— Коли ж ми почнемо вікторину? — запитала вона Блондинку-Боба. — Бо ми будемо надто п’яні, щоб сконцентруватися.
Блондинка-Боб виглядала стурбованою.
— Я знаю! Ми вже запізнюємось. Ми б мали вже закінчити із закусками, але кейтеринг застряг у заторі на Пірріві-роуд. — Вона здмухнула світле пасмо волосся з очей. — І Брет Ларсон, наш церемонімейстер, теж у тому заторі.
— Нехай Ед буде церемонімейстром, — безтурботно сказала Маделін. — У нього це добре виходить. — Вона озирнулася, шукаючи Еда, та побачила, як він підійшов до чоловіка Ренати, вони потиснули руки, поплескали один одного по спині. Гарний вибір, коханий. А ти знаєш, що твоя дружина вчора по обіді в’їхала його дружині у зад, і це призвело до бурхливого публічного скандалу? Ед, мабуть, думає, що спілкується з Гаретом, гольфістом, а не Джіо, любителем пташок, і запитує його, коли він востаннє був на полі.
— В будь-якому разі, дякую, але у Брета всі запитання для вікторини. Він кілька місяців над ними працював. Навіть мультимедійну презентацію запланував, — сказала Блондинка-Боб. І злилася з натовпом. — Залишайтеся з нами!
— Щось я від цих коктейлів захмеліла, — сказала Бонні.
Маделін слухала краєм вуха. Вона побачила, як Рената холодно кивнула Еду та швидко відвернулася до когось іншого. Раптом вона згадала «гарячу новину», яку вчора почула, про роман Ренатиного чоловіка та французької няні. Ця новина зовсім вивітрилася у неї з голови, як тільки вона почула про веб-сайт Абігель. І тепер вона відчула уколи совісті за те, що нагримала на Ренату після аварії.
Бонні ледь похитнулась.
— Я останнім часом не п’ю, тож, думаю, у мене розвинулося несприйняття…
— Вибач, Бонні, — сказала Маделін. — Мушу забрати свого чоловіка. Схоже, він має дуже захопливу розмову із перелюбником. Не хочу, щоб він перейняв ці ідеї.
Бонні повернула голову, щоб побачити, з ким же розмовляє Ед.
— Не хвилюйся, — сказала Маделін. — Твій чоловік — не перелюбник! Натан — моногамний, доки не покине тебе з новонародженою дитиною. Ой, чекай, тебе з дитиною він не покинув. Лише мене.
Чортова люб’язність. Її сильно переоцінюють. Завтра Маделін пошкодує про кожне промовлене сьогодні слово, та зараз Маделін тішилася відміною цих занудних умовностей. Це ж так чудово дозволити словам вільно литися з твого рота.
— А де ж мій надзвичайний колишній чоловік? — запитала Маделін. — Я його сьогодні ще не бачила. Не можу передати, як чудово, що я можу піти на шкільну доброчинну вечірку і зустріти там Натана.
Бонні перебирала кінчик своєї коси та дивилася на Маделін трішки розмитим поглядом.
— Натан покинув тебе п’ятнадцять років тому, — сказала вона. У її голосі було щось, чого Маделін ніколи досі не чула. Шорсткість, ніби хтось здер верхній шар. Як цікаво! Так, будь ласка, покажи мені свій темний бік, Бонні!
— Те, що він зробив, — жахливо, просто жахливо. І він ніколи цього собі не пробачить, — сказала Бонні. — Але може, час тобі його пробачити, Маделін? Прощення неймовірно впливає на здоров’я.
Маделін подумки закотила очі. А може, не подумки, може, вона відкрито це зробила. На якусь мить вона подумала, що зараз побачить справжню Бонні, але та як завжди несла якусь беззмістовну фейську дурню.
Бонні серйозно подивилася на неї.
— Мій власний досвід….
Раптом за спиною Бонні почулися радісні вигуки. Хтось крикнув «Я така рада за тебе!». Жінка ступила крок назад, а Бонні похитнулася — і розлила свій коктейль на рожеву сукню Маделін.
Габрієль: То сталося випадково. Давіна обіймала Ровіну. Вона щойно щось оголосила. Мабуть, досягла нарешті омріяної ваги.