Вона сказала самій собі, що привезла Зіггі у Пірріві на один день, побачила оголошення про оренду квартири і вирішила залишитися. Вона так наполегливо прикидалася, що це правда, що сама майже повірила у це, тож коли збігав місяць за місяцем, і з кожним днем зменшувалася імовірність, що десь тут живе Саксон Бенкс, це стало правдою. І вона перестала його шукати.
Коли вона розповіла Маделін історію про ніч у готелі із Саксоном, їй навіть на думку на спало сказати їй, що однією з причин, чому вона переїхала до Пірріві, був він. Це було безглуздо і бентежно.
— Ти хотіла випадково з ним зустрітися? — запитала б Маделін, намагаючись зрозуміти. — Ти хотіла побачити його? — Як Джейн могла пояснити, що вона хотіла і не хотіла побачити його? Хай там як, а вона забула про той буклет! Вона переїхала до Пірріві випадково.
Та й Саксона тут явно не було.
А тепер є. Селестин чоловік. Мабуть, він уже був одружений із Селестою, коли зустрів Джейн.
— Вагітність хлопцями далася нам нелегко, — на одній із прогулянок сказала Селеста. Ось чому він виглядав сумним, коли вона згадала про дітей.
Джейн відчула, як у холодному нічному повітрі її обличчя палахкотить від приниження.
— Це нічого не значило, — знову сказав Селесті Перрі.
— Для неї — означало, — відповіла Селеста.
Він стенув плечима. Цей майже непомітний жест говорив: «Кому не байдуже до неї?» він думав, що справа у невірності. Він думав, що його зловили на гарячому — бізнесмен-влаштував-інтрижку-на-одну-ніч-у-відрядженні. Він думав, що сама Джейн тут взагалі ні до чого.
— Я думала, ти…
Вона не могла говорити.
Вона думала, він — добрий. Добрий чоловік із кепським характером. Вона думала, що насилля — це щось особисте та інтимне поміж ними. Що він не здатний на свідому жорстокість. Він завжди так приязно розмовляв з офіціантками, навіть некомпетентними. Вона думала, що знала його.
— Давай про це поговоримо вдома, — сказав Перрі. — Давай не влаштовуватимемо тут спектакль.
— Ти навіть не дивишся на неї, — прошепотіла Селеста. — Навіть не дивишся. — Вона вихлюпнула рештки свого коктейлю просто йому в обличчя.
Шампанське забризкало все його обличчя.
Права рука Перрі піднялася одразу, інстинктивно, граційно. Ніби він був спортсменом, котрий ловив м’яч, ось тільки він нічого не ловив.
Він вдарив Селесту тильним боком долоні.
Його рука описала ідеальну, відпрацьовану, жорстоку дугу, від якої Селестина голова відхилилась, а сама вона пролетіла через балкон та впала на бік — незграбно і боляче.
У легенях Маделін ніби не стало повітря.
Ед зіскочив зі стільця так швидко, що стілець перевернувся.
— Гей, полегше!
Маделін кинулася до Селести та опустилася біля неї на коліна.
— Господи, боже мій, з тобою…
— Я в порядку, — сказала Селеста. Вона притиснула долоню до обличчя та сіла. — В повному порядку.
Маделін окинула оком невеличке коло людей на балконі. Ед стояв, широко розкинувши руки, одна рука, немов знак «стоп», спрямована на Перрі, інша — захищає Селесту.
Склянка Джейн вислизнула з рук та розбилася на друзки.
Рената щось гарячково шукала в сумці.
— Я дзвоню в поліцію, — сказала вона. — Я дзвоню в поліцію просто зараз. Це — насильство. Я щойно бачила, як ти побив свою дружину.
Натан тримав Бонні за руку. Маделін бачила, як вона скинула його руку. Вона просто палала від праведного гніву.
— Ти це робив і раніше, — сказала вона Перрі.
Перрі проігнорував Бонні. Він дивився на Ренату, котра притискала до вуха телефон.
— Гаразд, давайте не приймати квапливих рішень, — сказав він.
— Саме тому твій син ображає дівчаток, — сказала Бонні. Вона говорила тим самим різким голосом, який Маделін вже чула сьогодні, ось тільки зараз він був чіткіший. Вона говорила, ніби…. говорила так, ніби була родом «із неправильної частини міста», як би сказала мама Маделін.
Вона говорила як людина, яка вживає алкоголь, яка курить і яка бореться. Вона говорила щиро. Бентежно й дивно було чути цей обурений, глибокий голос Бонні.
— Бо він бачив, що ти робиш. Твій маленький син бачив, що ти робиш, правда?
Перрі видихнув.
— Слухайте, я не знаю, що ви собі взяли в голову. Мої діти нічого не «бачили».
— Твої діти бачили! — закричала Бонні. Її обличчя було спотворене гнівом.
— Ми бачили! Ми з біса бачили!
Вона штовхнула його — своїми маленькими ручками прямо у груди. Він упав.