То була просто сварка, втішала вона себе. Усі пари сваряться.
Вчора хлопці залишилися ночувати у матері Перрі.
— Проведіть гарний, романтичний вечір без цих бешкетників, — сказала вона.
Усе почалося через комп’ютер.
Селеста перевіряла, о котрій годині відчиняється магазин шкільної форми, аж раптом комп’ютер видав повідомлення про «критичну помилку».
— Перрі, — гукнула вона із кабінету, — щось не так із нашим комп’ютером! — і враз майнула застережлива думка: не кажи йому, а раптом він не зможе полагодити?
Дурна, дурна, дурна. Вона мала знати. Але було занадто пізно. Він зайшов до кабінету з усмішкою.
— Відійди, жінко.
Перрі непогано розбирався в комп’ютерах. І йому подобалося вирішувати для неї проблеми, і якщо б він і справді його полагодив, то все було б добре.
Але він не впорався.
Минуло десять хвилин. Не треба було бачити його обличчя, щоб зрозуміти, що він не може впоратися.
— Не переймайся, — сказала Селеста. — Облиш його.
— Я все зроблю, — відповів Перрі, рухаючи мишкою туди-сюди. — Я знаю, у чому проблема, мені треба лише, от чорт! — Він знову вилаявся. Спочатку тихо, а потім голосніше. Його голос став різким. І з кожним разом вона здригалася.
Ніби його гнів наростав, і ніби у ній теж наростав гнів, бо вона вже розуміла, який буде сьогоднішній вечір, і який він міг би бути, коли б вона не припустилася цієї «критичної помилки».
Тарілка з морськими делікатесами, які вона приготувала, залишиться недоторканою. Десерт Павлова із тарілки відправиться до смітника. Стільки часу і грошей на вітер. Вона ненавиділа витрачати надарма. Від цього її нудило.
Тож, коли вона сказала:
— Будь ласка, Перрі, просто облиш його, — у її голосі чулося роздратування. І в цьому була її провина. Може, якби вона сказала це по-доброму. Якби вона була більш терплячою. Якби нічого не сказала. Він розвернувся до неї на кріслі. Його очі спалахнули гнівом. Запізно. Його вже не було.
І все ж таки вона не відступила. Просто відмовилася відступати. Продовжувала боротися до кінця через несправедливість цього всього, через сміховинність. Вона лише попросила допомогти їй із комп’ютером. Так не має бути, десь всередині її кипіла лють, навіть після того, як вони зірвалися на крик, і її серце калатало, а м’язи напружилися мов у готовності до бою. Це несправедливо. Це неправильно.
Було навіть гірше, ніж зазвичай, бо хлопців не було вдома. Їм не треба було стишувати голоси та шипіти одне на одного за зачиненими дверима. Їхній будинок був занадто великий для того, щоб крики почули сусіди. Вони ніби упивалися можливістю сварки без обмежень.
Селеста підійшла до спортивного майданчика. Рейки та бруси були у прохолодному затінку в кутку майданчика. Хлопці залюбки гратимуться тут, коли почнуться заняття у школі.
Перрі підтягувався на турніку, а хлопці рахували. Його плечі легко рухалися. Він мусив підібгати під себе ноги, бо турнік був закріплений надто низько. Він завжди був у хорошій спортивній формі.
Може, Селеста приховувала якусь хворобливу, нездорову частину самої себе, котрій подобалось так жити, котра хоче такого безсоромного, брудного шлюбу. Саме так вона почувалася. Ніби вони з Перрі займалися дивними, огидними та збоченими сексуальними практиками.
А секс і був частиною цього.
Завжди після цього вони займалися сексом. По завершенні всього. Близько п’ятої ранку. Шалений і злий секс, із сльозами, що струменіли з очей обох, та ніжними вибаченнями і обіцянками, що їх вони промовляли знову і знову. «Більше ніколи, я присягаюся життям, ніколи більше, це мусить припинитися, ми маємо це зупинити, нам треба звернутися по допомогу, більше ніколи.»
— Ну годі, — сказала вона хлопцям. — Давайте нарешті підемо до крамниці, доки вона не зачинилася. Перрі стрибнув на землю та підхопив під руки обох близнюків.
— А, зловив!
Чи любила вона його так само сильно, як і ненавиділа? Чи ненавиділа вона його так само сильно, як любила?
— Треба пошукати іншого терапевта, — сказала вона йому вранці.
— Твоя правда — відповів він, ніби це дійсно було можливо. — Коли я повернусь, ми про це поговоримо.
Завтра він відлітав до Відня. На саміт, який спонсорувала його фірма. Він виголошуватиме ключову промову на якусь страшенно складну та глобальну тему. У тій промові буде повно абревіатур та незрозумілих слів, і він стоятиме з маленькою указкою та червоною цяткою від лазерної указки, водитиме по презентації, яку підготує його асистент.