— Боюся, що цей корабель уже відчалив — з Хлоєю і Барбі ти вже нічого не вдієш, — Маделін сумно усміхнулася Джейн.
З вулиці почувся сигнал автівки.
— Це тато.
— Ти вже йому подзвонила? — запитала Маделін. Її щоки почервоніли. — Ти про все домовилась, не спитавши у мене дозволу?
— Я запитала в тата, — відповіла Абігель. Обігнувши стіл, вона поцілувала Маделін у щоку. — Бувай, мам. Приємно було познайомитися. — Вона усміхнулася Джейн. Цю дівчинку неможливо було не любити.
— Абігейл-Маріє! — Маделін підвелася з-за столу. — Це неприпустимо. Ти не можеш просто так обирати, де тобі ночувати.
Абігейл зупинилася. Обернулася.
— Чому? — запитала. — Чому вибирати маєш ти чи тато: чия черга проводити зі мною час. — Джейн помітила, як у цей час Абігейл скидалася на Маделін, — дівчинка аж тремтіла від люті. — Так, ніби я — якась річ, що вам належить, як машина, і ви мною ділитеся.
— Це не так, — почала Маделін.
— Це саме так, — відказала Абігейл.
З вулиці знову почувся сигнал автівки.
— Що тут відбувається? — до кухні увійшов чоловік. На ньому був спущений до пояса гідрокостюм, що відкривав широкі волохаті груди. З ним був маленький хлопчик, одягнений точнісінько так само, лише з тією різницею, що його груди були худі та безволосі.
— Твій тато на тебе чекає, — сказав він Абігель.
— Я знаю, — відповіла Абігель. Вона подивилася на голий торс чоловіка. — Вам не варто ось так ходити у громадських місцях. Це огидно.
— Що огидно? Показувати, у якій я гарній формі? — чоловік з гордістю вдарив себе у груди кулаком та усміхнувся Джейн. Вона у відповідь теж усміхнулася — напружено.
— Гидко, — відрізала Абігель. — Я йду.
— Ми ще про це поговоримо пізніше, — попередила Маделін.
— Аякже, — відмахнулася Абігель.
— Я не хочу чути того «аякже»! —крикнула їй Маделін. У відповідь лише бахнули вхідні двері.
— Мамо, я так хочу їсти — просто вмираю з голоду, — сказав хлопчик.
— Візьми собі мафін, — сказала Маделін похмуро, знову сіла у крісло і відкинулась на спинку. — Джейн, це мій чоловік Ед, і мій син Фред. Ед і Фред — легко запам’ятати.
— Бо імена римуються, — пояснив Фред.
— Привіт, — привітався Ед та потиснув Джейн руку. — Перепрошую за огидний вигляд. Ми з Фредом займалися серфінгом.
Він сів за сіл навпроти Джейн та обняв Маделін:
— Абігейл тебе засмутила?
Маделін притулилася обличчям до його плеча.
— Ти — як мокрий, солоний собака.
— М-м-м, смачні мафіни. — Фред відкусив величезний шмат мафіну і потягнувся по ще одного.
«Наступного разу слід принести більше», — подумала Джейн.
— Мам! Ти нам потрібна! — з коридору закричала Хлоя.
— Я піду кататися на скейтборді, — Фред узяв третій мафін.
— Шолом, — в один голос сказали Ед та Маделін.
— Мамо! — крикнула Хлоя.
— Я почула, — у відповідь крикнула Маделін. — Поспілкуйся з Джейн, Еде. — Вона вийшла у коридор, Джейн приготувалася підтримувати бесіду, Ед приязно їй усміхнувся та вмостився у кріслі.
— То ви — мама Зіггі. Як ви придумали таке ім’я — Зіггі?
— То мій брат придумав, — відповіла Джейн. — Він — великий фанат Боба Марлі, який, здається, назвав свого сина Зіггі. — Вона на мить зупинилася, пригадуючи дивовижне відчуття ваги новонародженої дитинки на руках, його серйозний погляд. — Мені сподобалася ідея. Моє ім’я настільки звичайне і нудне — просто собі Джейн і все.
— Джейн — прекрасне класичне ім’я, — впевнено сказав Ед і тим самим змусив її трішечки у нього закохатися. — Власне, коли ми називали Хлою, то в моєму списку була Джейн. Але я програв. Ну і тим паче, я мав переважне право голосу при виборі імені Фредові.
Джейн помітила весільну фотографію на стіні. Маделін у мереживній сукні кольору шампанського сидить на Едових колінах, обоє примружилися від нестримного сміху.
— Як ви познайомилися з Маделін?
Едове обличчя просвітліло. Очевидно, він любив розповідати цю історію.
— Коли ми були дітьми, то жили по сусідству — через дорогу. Маделін жила біля великої ліванської сім’ї. У них було шестеро синів: великі дужі хлопці. Я їх страшенно боявся. Вони грали в крикет на вулиці, і Маделін часом грала з ними.
Вона викаблучувалася — мала΄, вполовину тих велетнів, із стрічками у волоссі та блискучими браслетами, ти ж знаєш, яка вона з себе — найдівчачіша дівчинка на світі. Але ж божечки, як вона грала в крикет!