Він відклав мафін та встав, щоб продемонструвати:
— Виходить вона така — волоссячко розвівається, платтячко розвівається, а потім бере битку та — БАМ! — Він ударив уявною крикетною битою. — І ті хлопці падають на коліна та хапаються за голови.
— Ти знову розповідаєш історію про крикет? — Маделін повернулася із кімнати Хлої.
— Саме тоді я в неї закохався, — сказав Ед. — Щиро, шалено, глибоко. Дивлячись на неї з вікна своєї спальні.
— А я навіть не знала, що він існує, — безтурботно сказала Маделін.
— Справді не знала. А потім ми виросли та поїхали з дому, і від мами я довідався, що Маделін вийшла заміж за якогось ідіота, — сказав Ед.
— Тс-с-с… — Маделін легенько вдарила його по руці.
— А потім, роки потому, я іду на барбекю на честь тридцятиліття мого друга. Народ грав у крикет у дворі, і вгадай, хто там різався у крикет на шпильках та в брязкальцях? Маленька Маделін з будинку навпроти. Моє серце просто зупинилося.
— Така романтична історія, — сказала Джейн.
— А я ж мало не пропустив те барбекю, — сказав Ед. Джейн бачила, як блищать його очі, хоч він, мабуть, разів сто розповідав цю історію.
— Я теж мало не пішла, — сказала Маделін. — Мусила відмінити педікюр, а зазвичай я такого не практикую.
Вони усміхнулися одне одному.
Джен відвела погляд. Вона взяла зі столу свою чашку та вдала, що відпила з неї, хоч чай давно закінчився.
Подзвонили у двері.
— То, мабуть, Селеста, — сказала Маделін.
«Дуже добре, — подумала Джейн, все ще вдаючи, що п’є чай з порожньої чашки. — Тепер мене оточуватимуть щира любов і краса».
Усе навколо неї було кольорове: дихало глибоким, яскравим кольором. Лише вона була єдиною блідою плямою у всьому домі.
Панна Барнс: Очевидно, батьки формують свої соціальні групи поза школою. І конфлікт, що стався у вечір доброчинної вікторини, не обов’язково мав хоча б якийсь зв’язок зі школою Пірріві. Я думаю, це важливо наголосити.
Тея: Так, звісно, панна Барнс могла таке сказати, хіба ні?
Розділ шістнадцятий
— Як тобі Джейн? — запитала Маделін Еда увечері у ванній, коли він чистив зуби, а сама Маделін кінчиками пальців наносила свій дорогезний крем для повік на «тоненькі зморшки» (Зрештою, у неї ж диплом з маркетингу. І вона добре знала, що викинула гроші на вітер, купивши баночку надії) — Еде?
— Зажди хвильку, я чищу зуби, — він прополоскав рота, сплюнув та постукав щіткою по раковині. Тук-тук-тук. Завжди три короткі рішучі удари, ніби то не щітка, а молоток чи гайковий ключ. Часом, якщо того дня вона пила шампанське, то ритуали Еда із постукуванням щіткою смішили її до сліз.
— Джейн виглядає на дванадцять років, принаймні у мене склалося таке враження, — сказав Ед. — Абігель і то здається дорослішою. Не можу повірити, що вона теж мама. — Він тицьнув у неї зубною щіткою і таємничо посміхнувся. — Але вона стане нашою секретною зброєю на цьогорічній доброчинній вікторині. Вона знатиме усі відповіді на запитання Глен.
— Готова посперечатися, що знаю більше популярних штучок, аніж Джейн, — зауважила Маделін. — У мене склалося враження, що вона не схожа на типову двадцятирічну дівчинку. У деяких питаннях вона видається старомодною, як із покоління моїх батьків.
Вона ретельно оглянула обличчя, зітхнула та поставила свою баночку надії на полицю.
— Як вона може бути старомодною? — запитав Ед. — Ти ж казала, що вона завагітніла від хлопця, з яким у неї було побачення на одну ніч.
— А отак — завагітнівши, вона таки народила дитину. Настільки старомодна.
— Ну, тоді вона мала б лишити його на сходах церкви, — пожартував Ед. — У терновому кошику.
— У чому?
— У вербовому кошику. Це ж те слово, так? Вербовий?
— Я думала, ти сказав «терновий».
— Так і було, то я спробував виправити свою помилку. Слухай, а що це за історія з жувальною гумкою? Вона постійно жувала.
— Правда? Залежність чи що...
Вони вимкнули світло у ванній, підійшли до різних боків ліжка, увімкнули приліжкові лампи та відкинули покривало одним синхронним рухом, який, залежно від настрою Маделін, означав або те, що у них ідеальний шлюб, або те, що вони застрягли у приміському житті середнього класу, і що їм слід продати будинок та вирушити в подорож до Індії.
— Думаю про те, щоб зайнятися зовнішністю Джейн, — пробурмотіла Маделін, поки Ед шукав у книжці потрібну сторінку. Він дуже любив кримінальні романи Патрисії Корнвел. — Вона завжди так тісно стягує волосся. Їй треба додати трохи об’єму.