Ця фраза стала, ніби дозволом Ді говорити вільно. Вона повернулася до Маделін з ентузіазмом:
— Я знаю! Їй двадцять чотири, зовсім доросла! Та для батьків діти ніколи не дорослішають. Мій чоловік каже, що я даремно хвилююся. Джейн сама виховує Зіггі і прекрасно з цим справляється, вона сама себе утримує, не бере у нас ані цента! Я часом потай кладу гроші їй у кишеню, немов кишеньковий злодій. Ну чи злодій навпаки. Але вона змінилася. Щось змінилося. І я ніяк не збагну, що саме. Ніби глибоко в душі вона намагається приховати лихо. Я вже не знаю, що і думати: це депресія, чи наркотики, чи харчовий розлад, чи що? Вона так схудла! Хворобливо худа. Раніше вона була дуже навіть кругленька.
— Хм… — сказала Маделін у задумі. Якщо це харчовий розлад, то, мабуть, саме Ді нагородила ним Джейн.
— Навіщо я взагалі вам це розповідаю? — раптом запитала Ді. — Ви ж не схочете більше з нею дружити! Вона не вживає наркотиків! З десяти тривожних ознак наркотичної залежності я нарахувала лише три. Ну від сили чотири. Ви не повірите, що зараз можна знайти в інтернеті.
Маделін засміялася, і Ді також.
— Часом мені здається, що я махаю рукою прямо перед її очима: «Джейн, Джейн, ти ще тут?»
— Я цілком впевнена…
— У неї не було хлопця з того часу, як народився Зіггі. Вона розійшлася з тим хлопцем, Заком. Він нам усім подобався, — гарний хлопець, і Джейн засмутилася через цей розрив, дуже засмутилася, але, боги, це ж було — скільки? — шість років тому? Вона ж не може досі сумувати за Заком, правда? Не настільки він був вродливий!
— Я не знаю, — сказала Маделін. — І тоскно подумала, що її кава, мабуть, стоїть на столі у «Блакитному блюзі» та холоне.
— А потім вона завагітніла і, схоже, батько — не Зак, хоч він завжди про це запитував, вона була дуже категорична — ця дитина не Закова. Знову і знову це повторювала. Побачення на одну ніч, сказала вона. З батьком зв’язатися немає жодної можливості. Знаєте, вона тоді вивчала юридичне регулювання мистецької діяльності, була десь на півдороги до диплому. Ситуація склалася зовсім не ідеальна, але все має свої причини, правда?
— Абсолютно, — сказала Маделін, яка ні краплі не поділяла таку філософію.
— Колись їй сказали, що у неї будуть проблеми із зачаттям, тож усе це виглядало як доля. А потім, коли Джейн була вагітна, помер мій любий тато, саме тому мені здається, що його душа могла повернутися у…
— Мам! Маделін!
Мама Джейн затнулася, і вони озирнулися на голос Джейн — вона стояла біля «Блакитного блюзу» та енергійно махала їм рукою:
— Ваша кава готова!
— Вже йдемо, — гукнула Маделін.
— Вибачте, — сказала Ді, коли вони поверталися з пляжу. — Я занадто багато говорю. Будь ласка, забудьте все, що я тут напатякала. Я дуже засмутилася, ледь не розплакалася, коли бідолашний Зіггі не отримав запрошення на дитячу вечірку. Щось останнім часом я надто емоційна, а ще сьогодні ми так рано прокинулись, тож я надміру балакуча. Раніше мене непросто було довести до сліз, я була міцним горішком. Це все вік, мені п’ятдесят вісім, і моїм друзям також — позавчора ми обідали разом. Дружимо з того часу, як наші діти пішли до дитсадка! І ми саме говорили, що перетворюємося на п’ятнадцятилітніх підлітків, котрі безпричинно плачуть.
Маделін зупинилася:
— Ді.
Ді дещо знервовано обернулася, немов Маделін наказала їй це зробити:
— Так?
— Я придивлюсь за Джейн, — сказала вона. — Обіцяю.
Габрієль: Розумієте, частина проблеми полягає в тому, що Маделін ніби вдочерила Джейн. Вона поводилася, як божевільна старша сестра, котра прагне захистити малу від усього на світі. Якщо ви говорили щось хоча б трішки критичне про Джейн, Маделін кидалася на вас, як скажена собака.
Розділ двадцятий
Була 11 ранку першого дня Зіггі у школі.
Цікаво, він уже випив чай? А з’їв яблуко, а сир і крекери? А родзинки з маленької коробочки? Серце Джейн тьохнуло на саму думку про те, як він обережно розгортає свій пакунок з обідом. А де він сидить? А з ким спілкується? Вона сподівалася, що Хлоя та близнюки гратимуться з ним, але ж вони могли й ігнорувати його.