«Я мушу його покинути, — думала Селеста. Часом, коли вона відволікалася на щось, ця думка спливала у мозку і шокувала її з силою, не меншою, аніж удар кулаком.
Мій чоловік мене б’є».
Господи-боже-мій, що з нею відбувається? Усе це мудрування та раціоналізаторство. Глюк. На бога! Звісно, вона мусить його покинути. Просто сьогодні! Зараз! Як тільки вони повернуться додому після шоу, вона одразу спакує валізи.
Але хлопці будуть стомлені та капризні.
— Було дивовижно, — сказала своїй матері Джейн. Мама подзвонила розпитати, як пройшло льодове шоу. — Зіггі дуже сподобалося. Він сказав, що хоче навчитися кататися на ковзанах.
— Твій дідусь обожнював ковзани, — з тріумфом виголосила мама.
— Нічого собі, — сказала Джейн, не даючи собі клопоту розповідати, що кожнісінька дитина після шоу оголосила, що хоче навчитися кататися на ковзанах. А не лише ті, що мали минулі життя.
— Ти ніколи не вгадаєш, кого я сьогодні зустріла у магазині, — сказала мама. — Рут Салліван!
— Справді? — запитала Джейн, дивуючись, чи не це справжня причина маминого дзвінка. Рут була мамою її колишнього хлопця. — Як справи у Зака?
— Добре, — відповіла мама. — Він… ну… він заручений.
— Справді? — запитала Джейн, розгортаючи нову жуйку. Вона поклала її до рота та стала жувати, розмірковуючи, які почуття принесла їй ця новина. Але щось її відволікало, незначне відчуття маленької катастрофи. Вона заходилася ходити по квартирі, розгрібаючи безлад, підбираючи диванні подушки та кинутий на підлогу одяг.
— Я не була певна, чи варто тобі про це говорити, — сказала мама. — Я знаю, то було давно, але він розбив тобі серце.
— Нічого він не розбив, — відказала Джейн невпевнено.
Він таки розбив їй серце, але зробив це так ніжно, так шанобливо і з таким жалем, як міг зробити лише добре вихований дев’ятнадцятилітній хлопець, котрий хоче поїхати у тур по Європі та спати з різними дівчатами.
Тепер, коли вона думала про Зака, її емоції були схожі на спогади про старого шкільного друга, когось, кого б при зустрічі на вечірці випускників вона б зі щирою ніжністю обійняла, і не бачила до наступної зустрічі випускників.
Джейн опустилася на коліна та зазирнула під диван.
— Рут запитувала про Зіггі? — спитала вона.
— Я показала їй фото Зіггі з його першого дня у школі, і я уважно на неї дивилася, вона нічого не сказала, хвала богам, але я точно знаю, про що вона думала, бо Зіггі на тому фото трішки нагадує…
— Мамо, Зіггі анітрохи не схожий на Зака, — відрізала Джейн, піднімаючись з колін.
Вона терпіти не могла, коли ловила себе на тому, що вдивлялася у гарненьке личко Зіггі та шукала знайомі риси: губи, ніс, очі. Часом їй здавалося, що вона щось помітила, щось таке невловиме — лише краєм ока, і тоді вона, здавалося, на мить помирала, перш ніж швидко вхопитися за думку, що Зіггі — це тільки Зіггі.
— Я знаю, — сказала мама, — зовсім не схожий на Зака!
— І Зак не батько Зіггі.
— Я знаю, моя хороша. Господи. Я знаю. Ти б мені сказала.
— Більше того, я б сказала Закові.
Зак подзвонив, після того, як народився Зіггі:
« Ти нічого не хочеш мені сказати?» — запитав він напруженим і дещо піднесеним голосом.
«Ні», — відказала Джейн, і почула, як він видихнув із полегшенням.
— Я знаю, — сказала її мама. І швидко змінила тему. — Скажи мені, ти зробила трохи хороших фоток із тою класною іграшкою? Тато зараз відправить тобі адресу чудової місцинки, де ти їх можеш роздрукувати за — скільки там коштують фотки, Біле? Скільки? Та ні, фотки Джейн! Ну ті, які вона має зробити для Зіггі!
— Мам, — перебила її Джейн, вона увійшла до кухні та підняла з підлоги рюкзак Зіггі. Перевернула його — нічого не випало. — Мам, все добре, я знаю, де роздрукувати фотки.
Мама проігнорувала її слова:
— Біле, послухай мене! Ти казав, що знайшов веб-сайт.. — її голос стишився.
Джейн зайшла до спальні Зіггі, де він сидів та грався лего. Підняла простирадла та стріпнула їх.
— Він відправить тобі адресу сайту, — сказала мама.
— Чудово, — відповіла Джейн неуважно. — Мушу йти, мамо. Подзвоню тобі завтра.
Її серце калатало у грудях. Джейн притисла до чола долоню. Ні. Точно ні. Вона не могла впороти таку дурницю.
Зіггі підвів голову та здивовано на неї поглянув.
— Схоже, у нас проблема, — сказала Джейн.
Коли Маделін підняла слухавку, там панувала тиша.