— В тому то і справа. Завжди гірше, коли твоя дитя — агресор.
— Та ми ж говоримо про дітей!
— Хочу запитати: а чому вчителі цього не бачать?
— Невже Рената не може змусити Амабеллу сказати, хто її кривдить? Зрештою, їй же всього п’ять!
— Мабуть, якщо мати справу з обдарованою дитиною…
— Ой, а я не знала, що Зіггі — обдарований.
— Не Зіггі. Анабелла. Вона точно обдарована.
— Не Анабелла, а Амабелла.
— Це що вигадане ім’я?
— Ні-ні-ні, це французьке ім’я. Ти що не чула, як Рената розповідала про це?
— Бідолашне дитя, люди все життя плутатимуть її ім’я.
— Гаррісон щодня грається із Зіггі й ніколи не мав жодних проблем.
— Петиція! Це смішно! Дріб’язково. Кіш — просто чудовий. Маделін, це ти сама спекла?
— Ага, сама розігріла.
— А пам’ятаєте, як Рената роздавала запрошення всім дітям, крім Зіггі. Це було безсовісно.
— А хіба можна виключити дитину з державної школи? Хіба це можливо? Хіба державні школи не мусять навчати всіх?
— Мій чоловік каже, що ми всі надто чутливі. І готові навішати на дітей ярликів агресорів, коли вони просто поводяться, як діти.
— Він правду каже.
— Хоча спроби покусати чи душити…
— Хм, якби то була моя дитина…
— Ти б не ініціювала жодних петицій!
— Ні, не ініціювала б.
— У Ренати купа грошей. Чом би їй не відправили Амабеллу до приватної школи? І тоді б їй не треба було б мати справи із черню.
— А мені подобається Зіггі. І Джейн подобається. Непросто давати собі раду самій.
— А батько Зіггі взагалі існує, хтось знає?
— Може нарешті поговоримо про книжку? — Маделін раптом згадала, що вона очолює засідання книжкового клубу.
— Мабуть, варто.
— А хто вже підписав цю петицію?
— Не знаю, але готовий заприсягтися, що Харпер підписала.
— Харпер її розпочала.
— Це Рената працює разом із чоловіком Харпер? Чекайте, я, мабуть, переплутала, то твій чоловік, Селесто?
Ніби по сигналу всі раптом перевели погляди на Селесту. Вона судомно вчепилася у ніжку келиха.
— Перрі та Рената працюють в одній галузі, — сказала Селеста. — Вони ледь знайомі.
— Ми ще не зустрічалися з Перрі, правда? — запитала Саманта. — Він дуже таємничий чоловік.
— Він часто буває у відрядженнях, — відповіла Селеста. — Зараз він у Генуї.
Ні, в Женеві. Точно в Женеві.
У розмові запанувала дивна пауза. Вона щось дивне сказала?
Селеста відчувала, ніби люди ще чогось від неї чекають.
— Ви матимете нагоду познайомитися з ним на благодійній вечірці, — сказала вона. Перрі на відміну від інших чоловіків любив костюмовані вечірки. Він зрадів, коли довідався, що в день вечірки буде у місті.
«Тобі потрібне намисто із перлів, як у Одрі із «Сніданку у Тіффані», — сказав він. — Я куплю його тобі у Женеві, у крамниці «Швейцарські перли».»
«Ні, не треба», — сказала вона.
На костюмовані благодійні вечірки у школі треба одягати дешеву біжутерію, а не намисто, що коштує більше грошей, аніж вони збирають на розумні дошки.
Він купить їй ідеальне намисто. Він любить коштовності. Воно буде ексклюзивне та коштуватиме як автомобіль. Коли Маделін його побачить, то збожеволіє, і Селесті захочеться зняти його та віддати їй. «Купи і для Маделін таке ж», — хотіла вона сказати. І Перрі зробив би це з величезним задоволенням, але Маделін ніколи б не прийняла такого подарунка. Дивно, що вона не може просто так подарувати Маделін те, що принесло б їй таку втіху.
— Усі збираються на вечірку? — весело запитала Селеста. — Буде весело!
Саманта: Ви бачили фотографії з доброчинної вечірки? Селеста виглядала приголомшливо. Вочевидь, її перли були справжні. Але знаєте що? Я переглядала фотки, і в ній є щось таке печальне — в обличчі, в очах, ніби вона привида побачила. Ніби вона знала, що тієї ночі станеться щось жахливе.
Розділ сорок п’ятий
— Було весело. Може, наступного разу я не забуду поговорити про книжку, — сказала Маделін.
Селеста залишилася, коли всі вже розійшлись. Вона зчищала залишки їжі з тарілок та складала їх до посудомийки.
— Припини! — сказала Маделін. — Ти завжди це робиш!
Селеста мала талант до непомітного, ненав’язливого прибирання. Щоразу, коли Селеста навідувала Маделін, то лишала кухню цнотливо чистою, на ній усе сяяло.
— Присядь і випий зі мною чаю, перш ніж тікати, — сказала Маделін. — Глянь, у мене є кілька мафінів, які спекла Джейн, я була егоїсткою і не поділилася ними із гостями книжкового клубу.