— Проте з присутністю тут Престолу Амерлін... Коли король Ісар приїжджає до Фал Дари, то, будучи наодинці з ним, я називаю його «магамі», себто дядечко, як колись у дитинстві, коли він брав мене на горгоші, однак на людях усе повинно бути інакше.
Аная цикнула на неї.
— Іноді формальності необхідні, проте чоловіки часто зловживають ними, де не треба. Прошу, називайте мене Анаєю, а я з вашого дозволу називатиму вас Амалісою.
Краєм ока Морейн зауважила в самому кінці коридору Еґвейн, яка поспішно шмигнула за поворот. Якась згорблена постать у шкіряному жилеті, з понуреною головою і купою клунків у руках, човгала за нею по п’ятах. Морейн дозволила собі ледь помітну посмішку, швидко замаскувавши її. Якщо ця дівчина виявить стільки ж запалу в Тар Балоні, зіронізувала вона, то колись сама сидітиме на Престолі Амерлін. Щоправда, якщо тільки навчиться контролювати цей запал. І якщо ще залишиться Престол Амерлін, щоби на ньому сидіти.
Коли вона знову звернула свою увагу на інших, говорила Ліандрін.
— ...я залюбки скористаюся можливістю більше дізнатися про ваш край. — На вустах у неї грала щира і майже дівоча усмішка, а голос звучав по-дружньому.
Морейн напустила на своє обличчя незворушність, доки Амаліса запрошувала їх приєднатися до неї та її придворних дам в особистому садку, а Ліандрін охоче погоджувалася. У Ліандрін було декілька подруг, але жодної з-поза Червоної Аджі. І вже запевне ніколи з-поза Айз Седай. Вона швидше затоваришує з чоловіком або траллоком. Морейн не була певна, чи для Ліандрін існувала якась відмінність між чоловіками і траллоками. Як не була певна, чи існувала така відмінність для будь-якої з Червоних сестер.
Аная пояснила, що саме зараз вони мусять бути присутні на прийомі Престолу Амерлін.
— Звісно, — відповіла Амаліса. — Нехай осяє її Світло, нехай обороняє її Творець. Приєднуйтеся до нас пізніше.
Вона стояла рівно і схилила голову, коли вони пішли.
Морейн на ходу придивлялася до Ліандрін, крадькома позираючи на неї. Медоволоса Айз Седай дивилася просто перед собою, задумливо склавши трубочкою рожеві губи. Здавалося, вона забула і про Морейн, і про Анаю. Що вона замислила?
Аная начебто не помічала нічого надзвичайного, але їй завжди вдавалося приймати людей такими, як вони є, і такими, якими вони хотіли бути. Морейн постійно дивувалася, як Анаї вдавалося так добре давати собі раду в Білій Вежі, а проте усі лицеміри вбачали у її відкритості та чесності, у її прийнятті всіх і кожного хитрощі. Їх завжди виводило з рівноваги, коли виявлялося, що вона мала на увазі саме те, що говорила, і говорила саме те, що мала на гадці. Крім того, Аная була наділена талантом бачити саму суть речей. І приймати те, що бачила. А тепер вона знову взялася безтурботно переказувати новини.
— Звістки з Андору одночасно хороші й погані. Вуличні заворушення у Кеймліні затихли з настанням весни, але й досі ходять чутки, забагато чуток, що такій довгій зимі провинні королева, а також Тар Валон. Морґейз уже не так певно сидить на престолі, як минулого року, але ще сидить і далі сидітиме, доки Ґарет Брін буде головнокомандувачем гвардії королеви. А леді Елейн, дочка-спадкоємиця, та її брат лорд Ґавін безпечно прибули у Тар Валон для навчання. У Білій Вежі побоювалися, що ця традиція буде порушена.
— Не буде, доки Морґейз жива, — зауважила Морейн.
Ліандрін ледь здригнулася, ніби щойно прокинувшись.
— Моліться, щоби вона залишалася жива. Кортеж дочки-спадкоємиці аж до річки Еринін переслідували Діти Світла. Аж до мостів, що з’єднують з Тар Балоном. Ще більше отаборилося на підступах до Кеймліна, чекають слушної нагоди для нападу, а ще є такі, що підслуховують всередині Кеймліна.
— Непогано було би для Морґейз навчитися трохи обережності, — зітхнула Аная. — Світ стає небезпечнішим з кожним днем, навіть для королеви. А може, особливо для королеви. Вона завжди була норовлива. Пригадую, як вона дівчинкою прибула до Тар Балона. У неї не було достатньо здібностей, щоби стати повноцінною сестрою, і її це бісило. Іноді мені здається, що вона саме через це так підштовхує свою доньку, ігноруючи бажання самої дівчини.
Морейн зверхньо пирхнула.
— Елейн народилася з іскрою, і це не було питання вибору. Морґейз не ризикувала би життям дівчинки через відсутність підготовки, навіть якби всі білоплащники Амадиції отаборилися під стінами Кеймліна. Вона б наказала Ґарету Бріну та гвардійцям прорубати шлях до самого Тар Балона, і Ґарет Брін не завагався би ні на мить, навіть якби мусив зробити це сам-один. — І все ж вона мусить тримати повний обсяг потенціалу дівчини в таємниці. Чи прийме народ Андору Елейн на Левиному троні після Морґейз, якщо знатиме? Не просто королеву, яка за звичаєм навчалася у Тар Валоні, а повноцінну Айз Седай? У всіх відомих історичних записах були згадки лише про кількох королев, що мали право називатися Айз Седай, а ті одиниці, що заявляли про це на весь голос, згодом пошкодували про це. Її огорнув легкий смуток. Але ставка була надто велика, щоб витрачати час на допомогу чи навіть турботу про одну державу чи навіть один трон. — Що там іще, Анає?
— Тобі варто знати, що в Ілліані скликали Велике полювання на Ріг — уперше за чотириста років. Ілліанці кажуть, що гряде Остання битва, — Аная здригнулася, і недарма, але продовжувала без заминок, — а Ріг Валіра слід знайти ще до завершальної битви з Мороком. Уже почали з’їжджатися чоловіки з різних куточків світу, яким кортить стати легендарними, кортить знайти Ріг. М’юранді й Алтара, звісно ж, насторожилися, бо вважають це прикриттям, за яким стоїть намір напасти на одну з них. Мабуть, тому м’юрандійці й упіймали свого Лжедракона так швидко. Хай там як, а тепер менестрелям і бардам додасться нових історій, що увійдуть до циклу про Полювання. Заради Світла, хай би це були всього лише нові історії.
— Може, це будуть не ті історії, яких вони сподіваються, — сказала Морейн.
Ліандрін гостро позирнула на неї, проте її обличчя нічого не виказувало.
— Гадаю, ні, — безтурботно відказала Аная. — Історії, яких сподіваються найменше, якраз і потраплять до циклу. А попри те, мені відомі лише чутки. Морський народ стривожений, їхні кораблі шмигають поміж портами майже без затримки. Сестри з островів повідомляють, що незабаром прийде Корамур, їхній Обранець, але більше нічого не кажуть. Самі знаєте, наскільки стримані Ата’ан Мієр у розмовах про свого Корамура з незнайомцями, і в цьому питанні наші сестри думають радше як Морський народ, а не Айз Седай. Також помічено, що аїльці заворушилися, проте нікому не відомо чому. З аїльцями ніхто не може знати нічого напевно. Принаймні нема підстав вважати, що вони збираються знову перетнути Хребет Світу, слава Світлу. — Вона зітхнула і похитала головою. — Багато чим я би пожертвувала, щоби мати хоча б одну сестру-аїльку. Тільки одну. Нам так мало про них відомо.
Морейн засміялася:
— Мені інколи здається, що ти належиш до Коричневої Аджі, Анає.
— Елмотська рівнина, — сказала Ліандрін, і сама здивувалася зі своїх слів.
— А це вже справжні брехні, сестро, — відповіла Аная. — Ходили якісь поголоски, коли ми виїжджали з Тар Балона. Нібито на Елмотській рівнині відбуваються сутички, можливо, також на мисі Томан. Я кажу, можливо. Ті поголоски були непевні, зводи та переводи. Ми поїхали, перш ніж дізналися більше.
— Найімовірніше, в Тарабоні й Арад Домані, — сказала Морейн і похитала головою. — Вони чубляться за Елмотську рівнину от уже триста років, але до відкритого протистояння ніколи не доходило. — Вона глянула на Ліандрін. Айз Седай повинні були відкинути всі свої попередні симпатії до країн і правителів, але мало кому це вдавалося сповна. Важко було не співчувати країні-батьківщині. — Навіщо їм це тепер?..
— Досить уже пустопорожніх балачок, — розгнівано втрутилася медоволоса сестра. — Тебе, Морейн, чекає Амерлін. — Вона на три кроки випередила інших і відчинила перед ними високі двопільні двері. — Амерлін не стане розводити з тобою пліток.
Мимоволі торкаючись капшука на поясі, Морейн ступила у двері повз Ліандрін, кивнувши, так, наче інша жінка притримувала двері власне для неї. Вона навіть не усміхнулася, помітивши білий спалах гніву на обличчі Ліандрін. Що ж задумало це нестерпне дівчисько?