Найповніше ілюструє «недоторканість» (не в індійському розумінні) людей з керівної російської касти голосна справа вбивства князем Феліксом Юсуповим і монархістом Пуришкевичем відомого «старця» Григорія Распутіна. Вбивство було заздалегідь заплановане і здійснене з холодною жорстокістю. Вбивство людини в цілому світі вважається найбільшим злочином. Жодна країна, де діє закон, не може допустити, щоб такий злочин залишився без суворого покарання. Але… Юсупов і Пуришкевич належали до «недоторканих» — і усе обійшлося. Покарання було чисто символічним. Завершення справи підтверджує те, про що говорилося вище.
Окрім перечислених привілеїв, члени касти були гарантовані від матеріальних труднощів. Навіть при втраті маєтків завжди знаходились в імперії посади, які забезпечували достойне існування, а дітям — відповідну освіту через систему закритих інститутів для «шляхетних дівиць» і кадетських корпусів для хлопців. Це відчиняло їм двері у привілейований світ.
Традиції створення виняткових умов для керівної касти передались від царського режиму більшовицькому. Такі, а в деяких випадках ще більші привілеї чекали на зарубіжних комуністів, яких планувалося на керівників компартій і профспілкових лідерів у своїх країнах. Їм не треба було мати особливих талантів, здібностей, лише собачу відданість Москві. Тоді вони користувалися спецхарчуванням, спецвідпочинком на ізольованих курортах з масажистками, спецлікувальними закладами і цілим комплексом благ, недоступних простому «будівникові комунізму». Окремі рідкісні екземпляри іноземних комуністів, які своєю поведінкою підкреслювали, що служать передусім ідеї, а не Москві, і скромно користали з пропонованих можливостей, були, як правило, звинувачені в ідеологічних відхиленнях, і в льохах НКВД виправляли їм лінію партії раз і назавжди. Так що перебування в Москві в атмосфері постійного шизофренічного підозріння, інтриг і несподіваних смертоносних обвинувачень уподібнювалося до балансування над прірвою. Але чимало людей заради «райського» життя і блискучих перспектив готові були йти на такий ризик.
Багато сучасних націй виникло шляхом об'єднання кількох етносів. Прикладом такого щасливого поєднання може служити англосакська раса, що внесла великий вклад у розвиток сучасної цивілізації, та є однією з визнаних її творців. Інші приклади менш вдалі — Південна Америка є цьому підтвердженням. Ще інші нагадують хімічну реакцію при змішуванні різних компонентів, коли в результаті отримуємо суміш, небезпечну для довкілля. Аналогічна подія мала місце на північно-східній окраїні Європи.
Ми присвятили певну увагу історії створення з різнопле-менної людської маси грізного для сусідів етносу, визначивши його як етнохимеру, котра увібрала в себе агресивну, завойовницьку політику Золотої Орди. Перед європейськими впливами боронилася месіанською ідеологією Третього Риму, а пізніше кинулася з азіатським фанатизмом в обійми найбільш кровожерної форми маніхейства — більшовизму. Нова ідеологія зовсім не означала розриву з імперськими підходами у сфері державної політики минулих поколінь: великодержавні міфи залишилися не змінені. Їх розвінчанню і присвячений цей нарис. Вважаємо, що наведено достатньо доказів, аби читач міг зробити правильний висновок. Тому закінчуємо книгу словами давніх римлян «Spaienti sat!», що означає «Розумному досить!»
© «Афіша», Львів 2003. ІSВN 966-8013-13-1.