Перш ніж зустрітися з головним героєм, читач (як і оповідач) вражений його казковим багатством, не зовсім зрозумілою щедрістю, яка проявляється на нескінченних прийомах, відвідуваних хтозна-ким, таємничістю, загадковістю самої постаті сусіда, вдягненого не так елегантно, як багато та екстравагантно, а головне — його безмежною самотністю навіть серед натовпу власних гостей. Нам передають дивні плітки, якими обплутано його ім’я: вбивця, німецький шпигун, племінник генерала Гінденбурга... Навіть перші його появи в романі нічого не прояснюють, а навпаки, додають флеру: він представляється випускником Оксфордського університету, але при розмові старанно добирає слова; багатим спадкоємцем, але походження невідомого... Лише поступово легенди розвіюються — чи то завдяки фрагментам біографії Гетсбі, переданим його старою знайомою, а чи із зміною стосунків між сусідами, що, як з’ясувалось, колись воювали на одному фронті, із зростанням довіри і тягаря самотності, власними розповідями героя, а потім, вже після його смерті, — одкровеннями його партнера по брудному бізнесу і щемливими свідченнями його наївної чистоти і непереможної віри в «американську мрію», зробленими батьком небіжчика.
Реконструювавши його історію, ми розуміємо, що «Великий Гетсбі» — розповідь про «зразкового» американського юнака. Як і ліричний герой Хемінгуея, як багато хто з його ровесників, Гетсбі пройшов Першу світову війну, а мужності, сили, стійкості йому також було не позичати — про це свідчить його військова кар’єра, воєнні відзнаки. Проте, на відміну від хемінгуеївського героя, Джеймсу Гетцу, сину незаможніх батьків, довелося вже з дитячих років не тільки формувати себе, а й прокладати шлях до суспільства, «вибудовувати» власну кар’єру, турбуватися про своє майбутнє, ловити мить удачі. Й тут при щасливій зустрічі із мандруючим багачем, колишнім здобувачем золота на Далекому Заході Даном Коді він виявив і спритність, і винахідливість, і метикуватість, і розуміння людської природи — тобто все те, чому навчає життя обдарованого бідняка. Проте його вміння використати щасливий випадок виявилося недостатнім для того, щоб відстояти свій невеличкий спадок у світі тих, чиї моральні норми відшліфовані життям серед багатих. Той юний ідеаліст, який був певен, що досягне великого багатства й щастя, цілеспрямовано дотримуючись певних правил поведінки (франклінівського заповіту «Бідного Річарда»), зберігся в ньому, незважаючи на те, що він свідомо змінив ім’я в надії обманути долю. Війна не позбавила його смаку до життя, великої мрії і конкретної мети: розбагатіти й одружитися з коханою, яка може почуватися комфортно лише в багатстві. Задля досягнення цієї мрії він, не переймаючись роздумами й сумнівами, після періоду поневірянь, не використавши подарунок долі — можливості навчатися в Оксфорді, яку надавав уряд демобілізованим військовим, приймає позалігитимні норми повоєнного життя, досить своєрідно вписується в реальність. Гетсбі зумів розбагатіти на бутлегерстві — незаконному продажу спиртного під час дії «сухого закону». Основним сенсом роману і стає проникнення у «єство» Великого Гетсбі, а через нього — в сенс самої «американської мрії».
«Американську мрію» можна вважати темою усієї творчості Фіцджеральда — і не тільки його. Пуритани-першопоселенці мріяли побудувати у Новому Світі «Місто на Горі», «Землю обітовану», здійснити божественний заповіт, «зліпити» світ профанний за знаками горнього, вишнього, сакрального. У «Декларації Незалежності» ідею було сформульовано як демократичну основу американської держави: «Ми вважаємо за очевидне такі істини: всі люди створені рівними, і всі вони наділені своїм Творцем природженими і невід’ємними правами, до яких належить життя, свобода і прагнення до щастя. Для забезпечення цих прав створено серед людей уряди, що наділені владою тими, ким вони правлять». Постулати загальноамериканської мрії спиралися на впевненість новоприбульців у тому, що ресурси Нового Світу безмежні і належать усім і кожному рівною мірою. Що свою ієрархічну залежність людина залишає у Старому Світі. Що шанси домогтися щастя, право на яке визнається за кожним, також рівні для всіх і залежать лише від персональних якостей.