Шо мені оставалося? Чим зайнятися? Тіко найти третю парочку і подивитись, чим вони там занімаюцця.
От я й пішла, пройшлася комнатами — нема, надворі — нема, в хліву — нема, в повітці — нема, в тувалєт даже заглядала — нема! Мене вже заїло: та невже я так і не побачу, на шо Свєтка Непадайдощ способна? Вона ж у нашому селі щитаїцця самою великою звращенкою.
Шукала-шукала — і не найшла. Сіла на пеньочок, на якому ми рубаєм дрова, і загрустіла: нещасна я нещасна! Ну чого мені так не везе? Аж чую — з садочка доносяцця странні звуки. Я туди шасть! І…
Те, шо я там побачила, запомнила на всю жисть. Як зараз видю: стоїть навкарачки Черепок ну… в чому мать родила… і держе свого рака-неборака… А Свєтка — вся одіта — шмагає його кропивою. З усієї сили!
Сперва я нічого не пойняла. А коли побачила, як Черепок кончає, то зробила откритіє: він же мазохіст тіпічеський! От повезло Непадайдощиці! Не то шо мені, нещасній! Мумріков — ні риба, ні мнясо, як то кажуть (я, канєшно, ізвіняюся) — не йобар.
Загрустіла я окончательно. І покотилися з моїх ясних очей сльози, як горох.
Аж чую:
— Чого ти зажурилася, моя ластівко?
Це був родний голос Брігадіра!
— Та нічо’, нєвєсті ж положено плакать на свайбі.
— Але ж не так гірко!
— Отож бо й воно! — схлипнула я.
— Хочеш, я тебе розвеселю?
— Хочу! Тіки так, шоб у мене було ше лучче, аніж у Свєтки Борщ, Свєтки Кисіль і Свєтки Непадайдощ разом узятих!
— А як же у них було?
Ну, я розказала Брігадіру, шо і як. Пореготався він і поплескав мене по задниці.
— Ходімо! — підморгнув.
І ми пішли… В шалаш. А на столі якраз стояв тазік, даже не тазік, а таке собі корито, з салатіком Олів’є в колічестві, шоб хватило на всіх гостей.
Ну, і тут ми з Брігадіром устроїли оргію. Прямо на свайбеному столі, прямо в тазіку з салатіком Олів’є! Ми ним обмазували одне одного, а потім злизували з усіх мєстов наших голих тєл, ми запихались ним, цілувалися, качалися в Олів’є, і в нього й кончили! Оце був секс! Куди там Голівуду!
Яке ж я получила удовольствіє! Аж захотілося жити! Де й пропало отвращеніє до Мумрікова: грець із ним, імпотентом нещасним! У мене ж є Брігадір — секс-сімвол Підгуляївців!
Настала неділя. Це була свайба всіх времьон і народів!
Стіл був шикарнєйший: і салатік Олів’є, в який ми вчора з Брігадіром кончили, і квашена капусточка, в яку кончив Черепок, і тушена капуста, зроблена з тої капусти, в яку кончив той же Черепок, з м’ясцем сексувальної Маньки, і каклєтки з тої ж таки льошки Маньки, і маса усякої класної хаваніни, пропитаної вкусом сексу, алкоголя і сперми.
Баба Халимониха, неначе все-чисто знала, затягла сороміцької:
Народ немов здурів. Після другої чарки начали біситься, як після сто другої. Сороміцьких пісень начали співать, даже не співать, а горлать, коли не положено, зовсім не по плану — не після першої бранної ночі, а зразу.
Першим затянув батяня (і де він того навчився?):
«Дуже мило!» — сказала кума і собі затягла:
А потім кум Микола:
А тоді й дядько Микола:
Хлопці, побачивши, що старики «розійшлися», начали й собі шуткувать:
Тоді включилися мої Свєтки:
Архіологи сиділи з роззявленими ротами і відвислими челюстями, ще й гикали. Такого вони нікада не чули.