Три Свєтки моментально зреагірували і повисипали на стіл усе, шо там було. І так получилося, абсолютно случайно, шо найбільше в сумочках і карманах у них було презервативів. І от ми, не довго думаючи, понадували ті презервативи, зробивши з них шаріки. А шоб ніхто не догадався, порозписували іх лаком для нігтів і помадою.
— Красота неопісуєма! — розреготалася Свєтка Борщ.
— А ми з вами — красавиці неотразімі! — підхватила тему красоти Свєтка Непадайдощ.
— Ну, якшо щитать, шо красота — страшна сила, то согласна! — проязвила Свєтка Кисіль. — Бо страшніших од нас не найти! Га-га-га!
— Ти шо — дурна? — скривилася Свєтка Борщ. — Ми — страшні?
— А ти подивися на себе: губата, цицьката, сраката!
— А ти? Шо, завидуєш? На себе глянь: міжду прочім, гдє твая грудь?
Тут три Свєтки, як усігда, поскандалили. Правда, слєгка. Без побоїв. Третім чуттьом вони помнили: зара’ прийдуть потенціональні сексувальні партньори, так шо бицця, особенно по морді, нежелатєльно.
Аж ось і ввалилися наші інтіліктуали — Лопата, Кісточкін, Черепок — і Пашка Кочерга, Брігадір.
— Дружечки наші, любушечки наші, посміхніться!
А чого ж це нам було либу давити, якшо ті бояри приперли якийсь цурупалок, а нам зі Свєтками украшай його, як новогодню йолку.
Ну, не буду занудою, — украсили. Украсили й сіли за стіл. Всі архіологи, окромя мого, як настоящі архіологи — багато випили, мало закусили і начали приставать до Свєток. А моє ж падло сидить і держить мене за руку — не відпуска. Я не видержала: моргнула батяні, мовляв, треба підпоїти молодого. Батя пойняв мене як нада, і став підливати своєму зятьові в чарочку. Тіко трохи перестарався: через п’ять минут мого женіха вже нічо’ не інтересувало, даже тема скіхських хвібул, не говоря вже про мене.
Ну шо ж, вздихнула я горько і собі перехилила чарчину-другу. Дивлюсь: у хаті — нікого, а лампа на стелі хитаєцця і крейда сиплецця на празничний стіл. Шо таке? — думаю. Або я перепила, або землєтрясєніє. Але на всяк случай рішила провірить горище — миші там завелися слоноподібні, чи шо? От вилізла я на горище, привикаю до темноти і чую… чую запах секса. Пробираюся між павутинням і кроквами, прислухаюсь до стогонів і своїм локатором оприділяю: вібрації ісходять з грудей Свєтки Борщ. Придивляюсь і думаю: а де ж Кісточкін, який лоскотав їй поміж цицьками? Вивалила баньки — нікого немає. Невже, думаю, Свєтка до того істомилася од отсутствія любві, шо сама з собою… теє?… Не може буть! Тіко не Свєтка Борщ!
Тут уже мої очка попривикали до темноти, дивлюсь-дивлюсь і — ура! — примітила. Він був під Свєткою, в сіні, а вона на ньому гоцала, як на коні!
Господи! — перелякалася я. — Та вона його своїм вєсом роздушить! Та в моїй же хаті! Та ше перед собитієм! Як найдуть труп у мене на хаті, то моя свайба розстроїцця, та я ше старою дєвою так і останусь!
— Ґвалт! — кричу я. — Свєтко, ти шо, чокнулась? Ти ж його, мов гвоздка, забила в дошку, як ми його будемо вишкрябувати?
Свєтка Борщ глянула на мене мутними очами і нічого не пойняла. Зато із сіна вигулькнула довольна рожа Кісточкіна і підморгнула мені:
— Прісоєдіняйся, нєвєста!
Я плюнула спередсердя і полізла вниз. Рішила випить. Прихожу в хату, а Мумріков спить, як рібйонок, і в ус не дує.
Я налила чарчину, зирк, а нічим і закусить — нада йти в комору до бочечок з квашеною капусткою, огірочками та яблучками.
Взяла я миску і пішла до комори, клацаю клямкою і вдруг чую:
— Занято!
— Шо? — перелякалася я. (Думаю, може, це я в тувалєт зайшла? Та нє, вроді в комору-таки).
— Хто тут? — питаю.
— Подожди, Галько, ми щас кончім! — прошкварчала Свєтка Кисіль.
— Шо? — возмутилась я. — На моїй квашеній капусточці?
Но любовна парочка вже приступила до осуществлєнія свого коньца.
А я наблюдала за тим, шо робицця в моїй коморі. Свєтка Кисіль сидить на бочечці, закинувши свої окорочка на Лопату, а той хвацько порає її. Нє, я ше такого не бачила! І в останній момент Лопата, намєрєваясь просверлити партньоршу своїм, кажецця, не дуже довгим сверлом, шагнув крок уперед до Свєтки, але промахнувся: наступив на квашене яблуко, підсковзнувся і поїхав назад, зачепився за бочечку з квашеною капусточкою, перевернув її і кончив прямо в неї.
Я от возмущенія чуть сама не кончила. Але побачивши розчаровану морду Свєтки, я пойняла, шо мені щас не найхужіше. Потому я знову спередсердя плюнула і вийшла з комори.
В хату вертатися вже не хотілося. Зато в голові гамселила одна мисль: осталася тіко Свєтка Непадайдощ. Інтересно, а де вона із Черепком?