Мозок
Я за професією космонавт. В даний час – капітан зорельоту «Сонячний промінь Ю-713», що ходить міжпланетною трасою «Земля – Марс – Альфа Центавра». Напередодні останнього рейсу (після якого я збирався йти в чергову профспілкову відпустку) на космодромі мене зустріла Клеопатра Саксонівна.
– Другий день вас розшукую, Василю Прокоповичу. Ви мені потрібні, як космонавтові кисень, – розпочала вона. – У нас, Василю Прокоповичу, горе. У відділі, де працює мій Кузьо, скорочення штатів на двадцять п'ять процентів. Це означає, що під скорочення попаде мій Кузьо.
– Чому ви гадаєте, що саме Кузьма Іванович?
– Ви ще питаєте? Хіба вам невідомо, що мій Кузьо – найбільший дурень?! Він дурніший термоядерної бомби. Боже, як я за нього вийшла заміж?! Він неодмінно потрапить під скорочення штатів. Двадцять п'ять процентів – це він. Крім нього там нікого не виженуть. Петренко – це підлабузник першої марки. Семенко – лизоп'ят і демагог, Кристалов – двоєдушний і улесливий, а мій Кузьо...
– Пробачте. Але яке відношення до цього маю я? Чим можу допомогти?
– Ви ще, Василю Прокоповичу, запитуєте? Ви один і можете його врятувати. Я чула, що там, куди ви літаєте, продається якийсь синтрохонічкий мозок. Тепер ви мене розумієте? Кузі потрібен мозок...
– Якщо товар не розхапали, то неодмінно куплю, – пообіцяв я.
– Будь ласка, Василю Прокоповичу, і неодмінно два комплекти. Один – Кузі, а другий – Юхимові Самійловичу. Це його начальник. Йому теж потрібен мозок, як і Кузі. У Юхима Самійловича незабаром день народження. Це буде такий сюрприз для нього. Такий сюрприз...
Два комплекти мозку мені вдалося придбати. Це був неабиякий товар. З легким серцем я віддав його Клеопатрі Саксонівні і того ж дня полетів у відпустку на Венеру, у містечко Рожеві Води, розташоване в районі Блакитних Озер. А коли після відпочинку повернувся на рідну Землю, мене знову зустріла моя знайома сусідка Клеопатра Саксонівна.
– Ви приїхали? Боже, як я вас чекала! Так чекала, немов колись першого польоту на Місяць. У нас таке нещастя! Таке нещастя. Мій Кузьо помер...
– Як помер?! Коли?
– Вчора. Тобто я хотіла сказати, що не зовсім помер. Він живий, але цього не переживе. Хто б міг подумати?
– Але що сталося?! Заспокойтесь, Клеопатро Саксонівно. Випийте води...
Вона випила склянку води і, трохи заспокоївшись, продовжувала:
– Я почну з самого початку. З того дня, як ви привезли мозок Кузі і його начальникові. Моєму телепню і набитому дурневі Юхимові Самійловичу. В той день Кузьо розпакував тільки одну коробку... Я розповідаю все, як було... Це був мозок марки «Ідеал», якість – другий сорт.
На день народження Кузьо подарував його Юхимові Самійловичу. Ви не уявляєте собі, який це був сюрприз для керівника. Юхим Самійлович у ту ж хвилину при всіх розцілував мого Кузю і навіть перший тост виголосив за підлеглих, які завжди пам'ятають про своїх керівників. А наступного дня він мого телепня призначив старшим співробітником відділу. Ви дивуєтесь, що я його так називаю? Не дивуйтесь. Він і є справжнісінький телепень. Бо здавалося, все йде добре. Та ні, в день підвищення йому захотілося похвастати своїм мозком. Він вирішив вставити і собі новий мозок. Розкрив коробку, а там...
– Невже розумні істоти з аптекарні Всесвіту могли підкинути мені щось із уцінених товарів? – перепитав я.
– Ні. Це не в нас на Землі. Вони помилково в таку ж коробку вклали мозок «Геній», якість – перший сорт. Ви зустрічали такого дурня, як мій Кузьо? Він поніс Юхимові Самійловичу мозок «Геній».
Але той осел не повірив. «Ти що, Плюгавкін, – Сказав він Кузі, – хочеш підсунути мені якийсь мотлох? Якщо це геніальний мозок, чому ж ти його собі не вставляєш?» Що міг на це відповісти мій Кузьо? Нічого. Може, вставив хоч після цього собі мозок? Нічого подібного. Єдине, чого він добився, – того ж дня його звільнили з посади старшого співробітника відділу, як такого, що не виправдав надій. Через два дні Кузі все ж якимось чином вдалося помінятися мозком. І він помінявся, на свою голову. Мозок марки «Геній», як виявилось, з гарантійним строком придатності тільки на рік, а у мого дурня «Ідеал» на все життя. Це і вирішило долю Кузі. Сьогодні він попав у число двадцяти п'яти процентів. Для нього це найстрашніший удар. Куди тепер він сунеться зі своїм мозком. Він цього не переживе!..
… Плюгавкін справді не пережив. У ніч на 21 серпня він помер, забувши вставити собі мозок.
Кадра