Кнольц (незадоволено). Це вже йому не потрібне. Тепер купує волгу він для себе.
Каблучок і Фартушок вибігають. На порозі стукаються лобами.
До Кнольц підбігає заввідділом № 1. Вона щось шепоче йому на вухо.
Заввідділом № 1 (затримує її, схопивши за руку). Нікому. Прошу вас, – нікому.
Кнольц (заплющує очі). Даю вам слово жінки й взагалі, що більш ніхто не знатиме про це.
Заввідділом № 1 вибігає в ті ж двері, що й Фартушок і Каблучок. З протилежних дверей вбігає заввідділом № 2.
Заввідділом № 2. Нікому ні слова. Дуже прошу вас.
Кнольц (прикладає до грудей руку). Даю вам слово, це між нами. Помру я швидше, ніж скажу комусь.
Заввідділом № 2 вибігає в ті ж двері, що й Фартушок, Каблучок і заввідділом № 1. Вбігає заввідділом № 3.
Заввідділом № 3 (змушує її сісти на стілець). І більше нікому. Чуєте, Кіро Самійлівно, ні словечка. На колінах прошу вас.
Кнольц (прикладає до грудей руки). Даю вам слово, це між нами. Помру я швидше, ніж скажу комусь.
Заввідділом № 3 вибігає в ті ж двері, що й Фартушок, Каблучок, заввідділами № 1, № 2. Вбігає Мо 4 і так аж 28 заввідділами.
Дія III
Картина I
В кабінеті Фартушок і Каблучок.
Каблучок (до Фартушка). У мене є свої підстави. Я точно знаю. Він, душечко, весь час дзвонив кудись по телефону.
Фартушок (до Каблучка). По секрету скажу вам, я бачив, голубонько, як він брав квиток до Києва. Літаком літав.
Фартушок вибігає. Вскакує, захекавшись, Хвостецький-Щукін.
Хвостецький-Щукін (глянув на двері. Тривожно, півголосом). Нікому ні слова, і я вам розповім секрет. (Шепоче). На власні очі бачив, як він у літак сідав.
Каблучок вибігає. Вскакує Крок-Ценденбаум, притримуючи руками спідничку.
Крок-Ценденбаум (підходить навшпиньках). Вже купив дачу і автомобіль. І хто б міг подумати? Волгу.
Хвостецький-Щукін вибігає. На порозі про себе: «А де ж портфель?» В цей час вбігають один за одним всі 28 заввідділами. Вони розмахують руками і щезають в одному напрямку. Кожний про себе вимовляє слово «портфель».
Дія IV
Картина I
Брюшкін (знімає з носа окуляри, сердито). Окозамилювання, фікція-мікція і ніякого балансу. Судити їх. Вже всі знають, а я, як завжди, останнім дізнаюсь... (Кидає об підлогу арифмометром. Вбігає Кнольц,). Кіро Самійлівно, ви маєте рацію. Я, старий дурень, ніколи не вірив вам. Мене обдурили. Він справді – міністр. Має квартиру, дачу, автомобіль, гараж і фонтан за голубим парканом. А був таким телепнем.
Кнольц (здивовано). Невже це правда? Може, я оглухла?!
Брюшкін (важно). Тепер всі так кажуть.
Кнольц. Я це давно помітила, скажу вам.
Брюшкін (б'є себе по лисині кулаком). Чого ж ми стоїмо? Точніше – чого я стою? (Про себе). Швидше, швидше! (Вибігає). За портфелем!
Дія V
Картина I
Біля дверей відділу № 28 натовп. Всі галасують. Кожний силкується пробратись першим до дверей. Ніхто нікого не пускає. Крок-Ценденбаум сором'язливо стримує натовп, впершись руками в одвірки. Коридором біжить Кіра Кнольц.
Кнольц (про себе). Невже я таємницю розгадала?! Невже вона помре в моїй душі?! (Стрибає в натовп).
Хтось головою пробиває двері. Вони відчиняються, і всі падають на підлогу. В кабінеті на столі стоїть босоніж тьотя Варя. В її руках мітла. Тьотя Варя змітає зі стін пилюку.
Тьотя Варя (здригнувшись). Тю-ю! Пришелепуваті! Тільки те й роблять, що по кабінетах від нудьги цілими днями ганяють. За що їм гроші платять? На східцях смітять, плюються, а ти після них прибирай. І для кого я урни ставлю?!
Фартушок (зціпив кулаки). Десь тут портфелик, голубонько, був?
Каблучок (зціпив кулаки, ледве стримуючи себе). А де ж, душенько, портфелик?
Хвостецький-Щукін (поштиво кланяючись). Шановна, ви не бачили, куди портфелик свій поклав він?
Картина II
Повзуть у кабінет. Потім схоплюються на ноги і розбігаються по кабінету. Тьотя Варя виходить у коридор з відром у руках. Всі нишпорять під кріслами, столом, диваном, за сейфом, трюмо, шафою, стелажами, картинами, портретами, під килимами, підшивками газет, журналів. Всі сопуть і сором'язливо лаються.