Дія VI і остання
Картина I
Ті ж. Входить тьотя Варя. В її руках портфель. Портфель жовтий, але вже не товстий.
Тьотя Варя (голосно). Ви цим цікавились? Кому його віддати?
Всі (одночасно висовують голови, дивляться на тьотю Варю). Пор-р-р... (на деяку мить залишаються з широко відкритими ротами. Потім голосно, радісно). Він! Портфель!
Кидаються до тьоті Варі. Перша підбігає сором'язлива Крок-Ценденбаум і вириває з рук. На неї накидаються 12 заввідділами і виривають портфель.
Кнольц (обурено, хвилюючись). Нікчемні, підлі всі і, взагалі, нікчеми. Я ненавиджу вас і більше – не терплю!
Тьотя Варя (ще більше дивується). Подуріли люди. За портфель б'ються. Бийтесь, хоч лусніть. (Продовжує спокійно змітати павутиння).
В кабінеті розпочинається бійка. Скромний службовець Фартушок будильником б'є по голові Хвостецького-Щукіна. Сором'язлива Крок-Ценденбаум трощить рахівниці на черепах заввідділів від № 1 до № 12. Під столом Кіра Кнольц.
Кнольц (стогне і вигукує). Помру я швидше, ніж портфель віддам. Вмираю я, не люблячи нікого.
Тьотя Варя кидає мітлу і, перелякана, тікає з кабінету. Сором'язлива Крок-Ценденбаум хапає мітлу і з словами: «Віддайте портфель!» розмахує над головами. Пилюка стоїть стовпом. Видніються черевики заввіділом № 25, підтяжки – № 26, штани – № 27, лисина – № 28.
Каблучок (схоплюється на ноги). Ви звірі всі! Я крові вимагаю!
Фартушок (схоплюється на ноги). Пси ненажерливі! Я вимагаю жертв!
Фартушок і Каблучок (одночасно – вимогливо, гнівно). Дайте мені, чого я вимагаю. Портфель віддайте мені, і завтра я одружуюсь.
Кнольц (бадьоро). В землі спочинемо ми всі.
У повітрі літають папери, арифмометри, друкарські машинки, настільні календарі, чорнильні прилади, зойки, стогін, вигуки, лайка. Чути, як портфель роздерли на шматочки.
Кнольц (егоїстично, радісно). Тепер ні пуху вам і навіть ні пера!
На порозі з'являється Незнайомець Ікс-плюс-Ігрек. За його спиною – перелякана тьотя Варя.
Хвостецький-Щукін (злякано, тихесенько). Петро Петрович прийшли!
Всі блискавично виструнчуються.
Незнайомець (громовим басом). Дурні-і! (У кожного на устах з'являється блаженна усмішка). Портфель попав під скорочення штату.
Незнайомець виходить, гримнувши дверима. Всі хапаються за голови. Німа сцена. Тьотя Варя посміхається.
____________________
Примітка
Твори представлені за виданням: Олег Чорногуз, Зібрання творів у семи томах, Том 5, Київ, Видавнича компанія «КИТ», 2006 р.