Ні до чого не варто звикати, Едуарде. Ось глянь на мене; я знову почала радіти сонцю, горам, навіть життєвим проблемам — я почала усвідомлювати, що в безглуздості мого життя не винен ніхто, крім мене самої. Я знову захотіла побачити головний майдан Любляни, відчути ненависть і любов, відчай і нудьгу — всі ці прості, нісенітні речі, з яких і складається щоденне життя, в яких і полягає радість нашого з тобою існування. Якби я могла звідси вибратися, я дозволила б собі крихту божевілля. Кожен з нас — божевільний, але найбожевільніші ті, хто про це не знає; вони лише твердять те, що чують від інших.
Але тепер це неможливо, розумієш? От і ти не можеш цілісінький день чекати, поки надійде ніч і я почну грати на піаніно — бо це скоро закінчиться. Мій світ і твій світ прямують до фіналу.
Підвелася, легенько торкнулась юнакового обличчя й рушила до їдальні.
Відчинивши двері, стала свідком незвичної сцени; столи й стільці були відсунуті до стін, а посередині на підлозі сиділи члени «Братства», слухаючи чоловіка в костюмі з краваткою.
— …Тоді вони запросили прочитати їм лекцію видатного майстра суфізму Насруддіна, — говорив він.
Коли відчинилися двері, всі глянули на Вероніку, а чоловік у костюмі обернувся до неї:
— Сідайте.
Вона присіла на підлогу поруч із світловолосою Марі, що була така агресивна під час їхньої першої зустрічі. На подив Вероніки, Марі приязно всміхнулася до неї.
Чоловік у костюмі вів далі: «Насруддін погодився прочитати лекцію о другій годині пополудні, й виглядало на те, що вона матиме великий успіх — залу на тисячу місць повністю випродали, а ще майже сімсот людей чекало назовні, щоб стежити за лекцією з великого екрана.
Рівно о другій з’явився помічник Насруддіна, оголосивши, що з певних поважних причин початок лекції затримується. Дехто обурено підвівся, почав вимагати назад свої гроші й пішов геть. Проте більшість людей залишилися як у лекційній залі, так і надворі.
О четвертій пополудні суфійського майстра все ще не було, тож люди поступово почали виходили, забираючи з каси гроші. Закінчувався робочий день; час було йти додому. О шостій годині з початкових тисячі сімсот глядачів залишилося менше сотні.
Саме тоді й з’явився Насруддін. Він здавався цілком п’яним і відразу почав залицятися до молодички, що сиділа в першому ряді.
Спантеличені люди, котрі ще там були, стали обурюватися. Як він може так поводитися після того, як змусив себе чекати аж чотири години? Лунали несхвальні коментарі, проте суфійський майстер не звертав на них жодної уваги. Він голосно розхвалював сексуальні принади молодички, запрошуючи її поїхати з ним до Франції».
«Оце так учитель! — подумала Вероніка. — Добре, що я ніколи не вірила в усі ці штучки».
«Вилаявши своїх хулителів, Насруддін спробував був підвестися, але незграбно гепнувся на підлогу. Ще більше глядачів, сповнившись огиди, пішли геть, називаючи все це чистісіньким шарлатанством і обіцяючи засудити в пресі таке ганебне явище.
Залишилося всього дев’ятеро. Як тільки вийшла остання група обурених, Насруддін звівся на ноги; він був цілковито тверезий, очі йому світилися, і весь він був уособленням мудрості й респектабельності.
— Ті, хто лишився, почують мене, — сказав він. — Ви витримали два найбільші випробування, що можуть трапитися під час духовної подорожі: у вас вистачило терпіння дочекатися слушної миті й відваги не розчаруватися в тому, що зустрінете. Саме вас я й навчатиму.
І Насруддін поділився з ними своїми знаннями з техніки суфізму».
Чоловік зупинився й витяг із кишені дивну флейту.
— Зараз зробимо коротку перерву, а тоді займемося медитацією.
Члени групи підвелися. Вероніка не знала, що їй робити.
— Також вставай, — сказала Марі, схопивши її за руку. — Маємо п’ятихвилинну перерву.
— Я краще піду, не хочу вам заважати.
Марі відвела її в куток.
— Невже ти ще нічого не навчилася, навіть з наближенням смерті? Перестань постійно думати, що ти комусь заважаєш, когось турбуєш! Якщо комусь щось не подобається, хай нарікає! А якщо не може на це зважитись, то вже його проблема!
— Того дня, коли я до вас підійшла, я зробила те, на що раніше ніколи не відважилася б.
— А потім злякалася жарту якогось божевільного. Чому ти себе не відстоювала? Що ти боялася втратити?