Розпочав з делікатесу: пів кілограму ніжної печінки, що нагадує за смаком вишуканий паштет, ум'яв за п'ять хвилин — продукт танув у роті. Залишок шашлику з серця кошака пішов із зусиллям: друге на сьогодні блюдо за смаковими якостями явно пасло заднього, але доїв все. Запив водою і знову усвідомив картину найближчого майбутнього: без води йому каюк! Оскільки залишатися тут більше не мало сенсу, то вирішив попрямувати умовно у бік руху сонця — в тій стороні учора з вишки встиг розгледіти якусь подібність гаю, а там, де є дерева, може виявитися вода. Дров в костриці було більше, ніж вимагалося, тому вирішив спробувати розігнути ручну пилу — її трохи погнуло, коли рюкзак потрапив під обвал. Розігрів полотно до вишневого кольору і трохи постукав по ньому обухом топірця — на невибагливий погляд туриста вийшло непогано. Тому трохи помахавши в повітрі відремонтованим інструментом в різні боки, дочекався, коли він охолоне і сховав пилку назад в рюкзак.
Щоб читач зрозумів, це була маленька садова пилка по дереву, яка у декілька разів менше звичайної столярної пили з широким полотном — тому так легко і поміщалася в рюкзаку. Подорож до вибраної групи дерев пройшла без подій: стадо за ніч кудись пропало, місце трапези місцевих стерв'ятників виявилося трохи збоку від лінії руху, тому невеликий моціон в три години повільного ходу по густій траві його організм сприйняв добре. По ходу руху знову відчув легке тепло і пульсації в тих же місцях, що і вночі — цього разу рівень і того і іншого був набагато слабкіший — турист сказав би, що це було навіть приємно. По здоровому роздуму затвердився в думці, що це результат поглинання з'їдених частин того кошака — щось там було, що так впливало на його організм. Із задоволенням помітив, що більше не було нападів болю, а відчуття саме в районі живота тільки підтверджували його висновки. Хоча з приводу власної печінки теж були ідеї — алкоголь, солоні сухарі, чіпси і інша хрінь — усе це він любив, і цілком імовірно, що у свої три десятки років встиг порядно насолити своїй печінці.
Невеликий гайок не вразив своєю різноманітністю: налічив всього п'ять дерев, з яких увагу притягнуло тільки одне — воно стояло в центрі цієї групи і відрізнялося від усіх інших. Заввишки не більше десяти метрів, дерево мало густу крону, що було досить дивно для такого жаркого місця, згадуючи рослинність тієї ж Африки, наприклад. Товсті, могутні гілки розпочиналися з висоти двох, десь трьох метрів, кора була майже гладкою з рідкісними пухирцями по усій її поверхні, а колір листя нічим не відрізнявся від звичного земного зеленого. Помітив в кроні плоди — як груша, але трохи більше в розмірах, і крім того, колір плодів був різним по висоті знаходження від землі. Самі нижні мали яскравий зелений колір, такий майже «отруйний», ті, що були вище, вже мали жовтий відтінок, але їх було безперечно менше за зелені — приблизно удвічі. А ще вище висіли соковиті червоні плоди, причому їх кількість була ще менше жовтих зразків. Деякі час наш турист розглядав цю дивність, а потім звернув увагу на невелику групу тварин, які лежали в тіні цього «велетня» — вірніше двоє лежало, а третій учасник бродив навколо дерева з низько опущеною мордою і щось там або шукав або винюхував. Істоти нагадували Віктору маленьких свинок, але волохатих — аналогія була настільки повною і смішною, що він не витримав і зареготав:
— Ха-ха, волохаті п'ятачки, це ж треба — і тут маленькі свинтуси!
Хрюши якось флегматично віднеслися до нового двоногого створіння в їх полі зору — хлопцю прийшла в голову думка, що з людиною вони ще не зустрічалися, або принаймні не відчували від нього загрози. Дві свинки так і залишилися валятися в траві, а третя продовжувала пошуки не зрозумій чого. Проте загадка незрозумілих пошуків швидко вирішилася, коли один з жовтих плодів впав з дерева — сонливість з хрюш, що розслаблено лежати, здуло вітром, вони жваво підскочили на ноги і рвонули до місця падіння фрукта. Так для себе вирішив назвати цю «грушу» наш турист — адже по аналогії із Землею, на деревах росли фрукти, не овочі. З цікавістю спостерігав за метушнею трьох місцевих поросят, що зав'язалася навколо плоду який впав: той порося, що весь цей час бродив навколо дерева, опинився ближчий за усіх біля здобичі і встиг відітнути собі порядний шматок — майже все з'їв за раз. Двоє партнерів по зграї залишилися явно невдоволеними результатом поділу і влаштували шумні розбирання майже в стилі земних свиней з висками, тупцюванням і товчією на одному квадратному сантиметрі.