— Віктор Петрович, такі хвороби я не лікую — вам потрібні інші фахівці, у вас рак шлунку, а я нічим не можу вам допомогти! Але ви обов'язково з'їздіть туди — сучасна хіміотерапія довго підтримує організм в пристойному стані.
— У пристойному, це як? — трохи загальмовано зреагував хворий — це якийсь новий різновид здоров'я, так? Краще скажіть прямо — скільки мені залишилося?
— Ну що ж ви відразу так, шановний? — спробувала з'їхати з теми лікарка — я в таких питаннях не розбираюся, послухайте моєї поради і зверніться до фахівців диспансеру, вони вам допоможуть.
— Ага, допоможуть… — закриваючи за собою двері кабінету, відреагував хлопець на останню фразу лікаря.
І ось зараз він сидів у своїй машині і байдуже дивився перед собою — життя несподівано зробило крутий поворот вниз… крутіше нікуди. Так він просидів відносно недовго — півгодини, не більше, а потім вирішив все-таки навістити той самий диспансер і прояснити усі неприємні моменти і прогнози. Візит до онкологічної установи ще більше «прибив» хлопця — тут до таких, як він вже звикли і надивилися, хоча узявши до уваги молодий вік Віктора, лікар був більш-менш коректний і постарався, як міг заспокоїти хворого.
— У твоїй стадії, це від трьох до шести місяців, якщо не лягти на сеанс хіміотерапії.
— Не зрозумів, док — від трьох до шести місяців, це що? — перепитав Вітя, відчуваючи, як йому бракує повітря для вдиху.
— Вибач за прямоту, хлопець — не більше півроку життя, при цьому болі посилюватимуться і частішатимуть — доктор дивився співчутливо. Погоджуйся на хімію, тут все індивідуально.
— Випишіть мені нормальні пігулки,… із запасом — відреагував на пропозицію ескулапа наш герой — а я подумаю.
Нові пігулки виявилися трохи краще класом, ще б — удвічі дорожче за попередні аналоги. Потім хлопець абияк дістався до своєї квартири, де повалився на ліжко, не реагуючи на постійні дзвінки телефону — робота і усе інше його тепер абсолютно не цікавила. Ситуацію посилила подружка — стала насідати на нього з різними незрозумілими питаннями і пропозиціями по квартирі і машині. Спочатку Віктор не вникав в суть її питань — мозок знаходився в якомусь загальмованому стані, переварюючи досі цифру від трьох до шести місяців. Потім прислухався і трохи ошаленів від Ніни — дівчина запитувала, коли і кому він збирається віддати свою машину і переписати квартиру через півроку. У голові щось клацнуло, і хлопець здивовано продовжував вислуховувати свою подругу: та сильно переживала, що вони досі не розписані офіційно, і тому вона не зможе переоформити і те і інше на себе, як його наречена,… теоретично.
— Я не зрозумів, Ніна, ти що, мене вже поховала і все розподілила? — обірвав він обридлі вже виливи почуттів останньої — це ти мене вирішила так оригінально підтримати, так… сука!
Раптова зміна інтонації сильно не сподобалася дівчині, і вона спробувала змінити тему, але Віктор зреагував швидше.
— А ну, пішла звідси, наречена недороблена — пригрів на грудях зміюку!
Потім був великий скандал, образи, лайка і такі ж швидкі збори дружини, що не відбулася — незабаром квартира на останньому поверсі панельки занурилася в тишу,… відносну, звичайно ж — той, хто жив в такому будинку, знає, що такого слова стосовно панельних будинків не існує. Віктор занурився в невеселі роздуми: батьки померли, рідних братів і сестер немає…. є, правда, двоюрідний брат Коля, але з ним він спілкувався украй рідко. А тим паче, у того була сім'я і дитина, а сам Коля був на шість років старше за Віктора. Роздумуючи, таким чином, він дійшов висновку, що Ніна давно все прорахувала наперед для себе, і просто сьогоднішній поворот сюжету був для неї несподіваний і неприємний своїм результатом. Думаючи про всяке — різне, непомітно заснув: снилася якась гидота, яка увесь час намагалася укусити або зжерти хлопця. Розбудив його телефон, який він забув поставити на віброрежим з вечора: дзвонив шеф, трубку брати не став, оскільки щось обговорювати, або просто говорити абсолютно не хотілося, тільки згадав вчорашні розмови з лікарями.
Йти на хіміотерапію або ні, він досі не вирішив для себе — щось усередині нього було проти цих процедур — він десь чув, що такі маніпуляції мало допомагають таким, як він. І в основному, на таких хворих випробовуються нові препарати і методики лікування. Зібрався і з'їздив на роботу: розмова з шефом була короткою, оскільки сенсу в подальших поїздках сюди і самій роботі він не бачив — останні місяці вирішив пожити на накоплені раніше заощадження. Шеф здивував, коли видав без питань усі гроші за останній місяць і додав ще хороший шматок готівці.