Віктор підійнявся по сходинках і штовхнув кришку вгору — люк слухняно відкинувся і він відчув, як знизу пішов потік спертого повітря — природна тяга.
— Так, з вентиляцією трохи розібралися, якщо так можна сказати — резюмував наш герой — тепер потрібно пошукати санблок, не на вулицю ж вони увесь час виходили, щоб нужду справити, особливо вночі,… тут геть які хробаки повзають — згадав він мертву змію в найближчому гаї.
Поряд зі сходами на дах виявився і вхід в головну частину всюдихода — той, який зовні здавався наглухо завареним. Все виявилося досить зрозуміло: метрові з гаком двері були забезпечені поворотним штурвалом, що замикають її в чотирьох точках — такий принцип широко застосовувався і на Землі при виробництві броньованих дверей. Декілька рухів штурвалом і знову почувся звук клацання розблокування, звільняючи хід заслінці — відкрилася вона легко, мабуть в конструкції дверей був механізм противаги, оскільки за відчуттями, приклав до відкриття сил трохи більше, чим до своїх дверей в квартирі на Землі. Постояв в отворі на легкому протязі, оглядівся і закрив назад, оскільки збирався повернутися до більше насущних зараз проблем — гігієни.
Місцевий мобільний санблок не вразив, але і не розчарував: більш-менш звичний унітаз без бачка — очевидно, ця деталь була схована десь за стінкою або в обшивці. Пробувати спустити воду не став: по-перше, невідомо, скільки води є в машині взагалі, щоб просто так злити декілька літрів дорогоцінної рідини. По-друге, за цей час він вже звик справляти нужду на природі, правда, трохи напружувала відсутність туалетного паперу, але питання і тут вирішувалося. Окрім унітазу виявився невеликий металевий умивальник, над яким стирчав, очевидно, місцевий варіант крану або змішувача. Пристрій мав вигляд гнутої трубки з двома важелями з боків — тут не зміг утриматися і посмикав по черзі — при натисненні на один з них нічого не потекло: очевидно, це був кран гарячої води, а оскільки в цілому, фургон був без енергії, то це було природно. З другим повезло більше: з крану потекла тонка цівка досить чистої і прозорої води без запаху, і досить теплою. Температура визначалася, як у води, нагрітої у відрі, поставленому на сонці — багато хто так робить на дачах, нагріваючи таким нехитрим способом рідину, щоб у кінці дня помитися більш-менш теплою водою.
Радості нашого героя не було меж, але він вчасно похопився і віджав важіль назад: поруч був повноцінний душ — дірчастий квадрат в стелі не міг бути нічим іншим, як душовою сіткою, а додавав упевненості в цьому невеликий отвір в підлозі — злив, що ж ще? Був там ще один шматок пластика в стелі, але швидше за все, це було якесь освітлення, яке зараз не працювало із зрозумілих причин. У санблоці було відверто похмуро, хоч на вулиці було яскраво, свіжо і спекотно — світло сюди майже не доходило. Два важелі на рівні грудей — нічим, окрім пристрою для подання води це не могло бути. Оскільки бажання помитися несподівано затопило розум, то став гарячково зривати з себе брудний, пітний і смердючий одяг, поки не залишився голим, а ганчірки відкинув ногою всередину машини,… і почав повільно віджимати один з важелів.
— Боже, спасибі тобі, що послав мені цей всюдихід…. який я щасливий — бурмотав наш герой під слабеньким струменем трохи підігрітої води — який кайф, о-о-о…
Тиск води був так собі — текло, очевидно, самопливом звідкись згори, але і так було непогано після стількох днів спекоти — у цей момент Віктор зовсім не думав про те, скільки він зіллє дорогоцінної рідини, усі його думки займала божественна музика води, що ллється на голову. Людина пливла по хвилях блаженства і комфорту, які йому доставляло відчуття біжучої по тілу рідини.
— Ех, зараз би мило, хоч яке, або шампунь — якщо вже нахабніти, то до кінця — я б, напевно, оргазм отримав від піни — базікав сам з собою веселий турист, запекло намагаючись змити з себе усохлу кров, бруд і усе інше, що причепилося до його тіла за ці два тижні поневірянь по савані.
Насправді думка виявилася цікавою, хлопець прикрив потік води і вийшов з душу в передбанник, де стояв унітаз з умивальником — де ще шукати миючі засоби, як не тут — не серед продуктів же, або зброї! Тут давало про себе знати погане освітлення — при першому збіглому огляді пропустив маленькі дверцята, відкривши які виявив, очевидно, те, що шукав: невелика вбудована шафка на три полиці, де лежали різноколірні кульки, кубики і циліндри, упаковані в плівку. Узяв навмання по парі штук кожного виду і вийшов всередину салону, щоб розгледіти на світло, що ж узяв, власне. Написи на незнайомій мові починали злити, оскільки не вносили ніякої ясності — відчув себе, як європеєць у Китаї — скрізь вивіски, але ні хріна незрозуміло! Покрутивши це добро трохи в руках, повернувся назад в душ і став розкривати все по черзі — вирішено було випробовувати прямо на собі…. а куди діватися?