— Свого роду велика снайперська або мисливська позиція — подумав Віктор, оцінюючи габарити даху — досить зручно і страховка хороша. Борт піднімається на сорок сантиметрів, ось тільки поверхня даху якась дивна для таких цілей — уся в пластинках, що відбивають світло сонця.
І дійсно, при близькому знайомстві виявилось, що увесь дах викладений плитками з габаритами двадцять на двадцять сантиметрів з невеликими проміжками біля відкидних бортів і посередині — такі своєрідні проходи, очевидно за задумом конструкторів техніки. Усе це наводило хлопця на думку, що це аналог сонячних батарей — адже безглуздо не використати дармову енергію з неба, враховуючи інтенсивність місцевої зірки і майже постійно чисте небо. Заради експерименту постукав по пластинках кулаком, потім, переконавшись, що матеріал досить міцний, трохи походив по даху — під ногами нічого не скрипіло і не тріскалося — очевидно, пластинки були розраховані і на достатньо великі навантаження.
— Значить агрегат має бути максимально автономним за задумом — думав Віктор над проблемою енергії — майже невичерпне джерело на світловий день, я навіть упевнений в тому, що акумулятори, або, що у них тут стоїть, мають бути повними, але як змусити цю штуку запрацювати, не знаю. Який жаль, був би такий бонус переселенцеві, який жаль…
Поклавши рушницю біля люка, зацікавився тим, що стирчало спереду: відразу за блістером кабіни на даху всюдихода знаходилася конструкція, прийнята їм знизу учора за кулемет, але зблизька вона тільки віддалено нагадувала цей агрегат. По-перше, був відсутній магазин: ні барабана, ні коробки, ні диска — нічого схожого не спостерігалося. По-друге, ствол був одночасно товстим і коротким для кулемета — усього не більше півметра по довжині, тоді як діаметр він оцінив в шість-вісім сантиметрів, з невеликим дулом діаметру не більше двох міліметрів. Цей своєрідний довгий циліндр кріпився на даху за допомогою системи шарнірів на стійці заввишки тих же півметра від поверхні даху. Збоку товстої труби, як виглядав циліндр з боку, було приліплено декілька маленьких циліндриків, які по виду і наявності з одного боку скла наводили на думки про те, що це міні-камери або оптичні датчики. З іншого ж боку цих маляток-трубочок з них виходили кабелі в металевому обплетенні і втрачалися десь в корпусі всюдихода, що ще сильніше переконало хлопця в думці, що це деталі прицільного пристрою. У сам товстий циліндр теж входили три кабелі: один точно в торець, де не було дірки — цей кабель був теж в металевому обплетенні, але набагато товще за тих, що виходили з маленьких камер. Ще два однотипні шланги встромлялися в циліндр симетрично з різних сторін — ці трубки були навіть не в обплетенні, а повністю гофровані металеві — один був чорного кольору, а інший білого.
— Нічого схожого на земну зброю, хоча з іншого боку — а багато я знаю про зброю-то? Але явно не кулемет і не ракета — може, якась просунута енергетична зброя, а може, це якийсь паралізатор для тварин, тільки далекої дії, хто знає?
Біля цієї штукенції просидів хвилин двадцять — якість виконання вселяла повагу: ніяких подряпин, задирок — все красиво, і в той же час, убивчо. Чомусь здавалося, що ця штука дуже серйозна зброя, і нею можна не лише на звірів полювати — труба виглядала хижо і високо-технологічно. Під руками матеріал здавався абсолютно гладким і холодним, незважаючи на тепле повітря навкруги, тоді як усі кабелі мали деякий люфт і рухалися в малих межах зусиллями людини. Сама ж головна «труба» не рухалася, попри те, що сиділа на шарнірних кріпленнях — очевидно, що в них був і якийсь механізм стопора, що не дозволяє вільне переміщення. Найімовірніше, пристрій наводився в дію механізмом, але визначити це напевно наш дослідник не мав можливості — всюдихід був «мертвий».
Далі став готуватися до випробувань снайперської рушниці — спроба щось настроїти у біноклі знову провалилася — прилад давав, як і учора, розмите зображення, чому наш випробувач не міг дати пояснення. Зате оптичний приціл в рушниці працював відмінно — тут була проста чиста оптика без всяких наворотів — став оглядати округу через приціл. Гай, де учора ще лежала тушка мертвого змія ривком наблизилася, коли навів туди рушницю — для зручності ліг не теплий дах, який місцеве сонце вже встигло нагріти злегка.
— Гм, черв'ячок припав до смаку місцевим голодуючим організмам, такими темпами до вечора залишиться тільки шкура і скелет, якщо він там є — сам з собою розмовляв наш герой, спостерігаючи, як навколо туші нічного повзуна кидалося десятка два стерв'ятників і ще десяток якихось незрозумілих істот, які більше змахували на мурашок-переростків.