Але оскільки хлопці не зараховували себе до фахівців з рідкісних тварин і полювали на доступніші і безпечніші види, то не вважали, що їм щось загрожує, намагаючись не сильно віддалятися від поселення, де були зареєстровані. Попри те, що планета колонізувалася вже більше тридцяти років, люди змогли дослідити і скласти карти тільки не більше 25 % від загальної площі материків. Тому, варто було віддалитися на чотири-шість днів ходу від поселення, як можна було бити м'ясо, і заготовлювати його не сходячи з місця, грубо кажучи. Самі хлопці потрапили на планету через непорозуміння, як вони вважали, причому у кожного з них було своє непорозуміння. Круссо працював в одному з банків на своїй рідній планеті і видавав кредити: ось так одного разу до нього прийшов клієнт в стані алкогольного сп'яніння — легкого, але все ж таки… Користуючись випадком, Мад оформив два кредити на одне ім'я, але клієнт нічого не помітив, все-таки наш герой був фахівцем у своїй області і уміло заговорював тому зуби і відволікав увагу. Коротше Мад отримав деяку суму грошей у свої руки, а віддавати її повинен був той неадекватний на той момент клієнт.
Все йшло добре, як вважав банківський клерк, до того моменту, коли прийшов термін і позичальник став виплачувати «тіло» кредиту і відсотки. Ось тут цьому типу і здалася дивною сума виплат, і він став копати умови кредитного договору. Загалом, декілька розумних розійшлися в думках: Круссо вважав, що півмільйона бон (єдина валюта для планет, що входять в об'єднання вільних світів) не та сума, із-за якої слід роздувати такий скандал. А ось інші учасники дискусії в особі того позичальника, керівництва банку і суду, чомусь вважали, що сума якраз досить велика і ввічливо попросили Мада покрити збитки, які на той час значно збільшили стартовий збиток. А оскільки майна у хлопця не вистачило для покриття збитків, то справедливий суд відправив клерка добувати цінні інгредієнти на колонізовану планету — робота за профілем тут не передбачалася. Тут він і познайомився з таким же несправедливо засудженим Недом — цей трохи підправив платіжні відомості, працюючи на посаді головного бухгалтера великого концерну. Майбутній партнер тоді теж порахував, що декілька сотень тисяч бон не притягнуть уваги керівництва, враховуючи об'єми грошового обігу компанії.
Результатом їх зустрічі і став такий своєрідний фінансовий тандем: зірок з неба не хапали, але повільно і упевнено збирали кошти для погашення своїх боргових і штрафних зобов'язань. Всюдихід був один на двох, нічого особливого, звичайний «Корт — 1600/П» — на таких їздили абсолютна більшість мисливців, оскільки співвідношення ціна/якість була одним з кращих в цьому класі транспорту, а наявність повноцінного причепа на двадцять кубометрів сировини ідеально підходила для їх стилю полювання. Як і було сказано раніше, працювали по м'ясу в основному, оскільки у мирних, травоїдних звірів цінувалися тільки роги і м'ясо, а у деяких великих видів ще йшли в залік шкури. Серйозніше цінувалися нутрощі хижаків, але для цієї парочки таке полювання було недосяжне з вказаних вище причин. Зараз двоє партнерів сиділи на даху свого фургона і обідали: чи багато потрібно — один влучний постріл і м'яса на пару днів, а усе інше, як і всі, вони возили з собою. Час від часу то один, то інший оглядав околиці через бінокль — звичка завжди чекати небезпеку вже в'їдалася їм в натуру, і хоч в цій місцевості було начебто безпечно, але бували випадки нападу хижаків і так близько від поселення.
— Що ти там видивляєшся так, Нед? — звернувся напарник до свого колеги, помітивши, що той вже півхвилини дивиться в одному напрямі, не опускаючи бінокль — бабу голу побачив, чи що, а-ха-ха-ха?
— Так це…. я чогось не зрозумів…. там людина йде — відірвався від бінокля супутник і спантеличено подивився на партнера — один шльопає прямо сюди,… далеко, правда,… але один!
Деякий час чоловіки дивилися через свої прилади в один бік, не приховуючи свого здивування від побаченого — прямо в їх сторону йшла самотня фігура людини — незнайомець був без зброї і час від часу озирався, неначе його щось турбувало, і він шукав причину свого занепокоєння. Хоча, якщо подумати — нормальна поведінка для людини в савані. Їх всюдихід він доки не бачив — за оцінками далекоміра, вбудованого у бінокль, до їх стоянки було ще кілометра два, і якщо він нікуди не зверне, то через годинку буде тут. Але у мисливців із цього приводу була своя думка.