Уся операція розділилася на три етапи: підйом несвідомого тіла вгору і розворот стріли таким чином, що напарник повис над травою біля головного входу. Потім відкрив головний люк і опустив хлопця акуратно на пандус — вийшло не відразу, оскільки тіло повільно крутилося, намагаючись при спуску увесь час перекинутися на живіт, а вимагалося на спину. Ну і третій етап — розв'язування саморобних строп і транспортування тіла на ліжко — тепер нижню полицю знову займав його молодший партнер. Зрозумівши, що більше нічого він тут зробити не може, закрив центральний вхід і поліз на дах — там лежала тушка лева, яку вимагалося використати і скинути вниз — свіже м'ясо могло притягнути сюди нових голодних мешканців савани. Зміг витягнути тільки печінку і мозок — серце виявилося серйозно пошкоджене голками — іглостріл був заряджений розривними боєприпасами.
Останки тушки вивантажив на траву так само як і партнера, за допомогою стріли, а потім ще годину займалася тим, що знімав шкуру, потім просто від'їхав від місця, де було багато крові на землі і траві. Частинами одягу Віктора, який зрізав з нього, коли одягав на нього «ПМР-12», протер дах і викинув чимдалі в траву. Витрачати воду не став, а просто перегнав всюдихід знову до того великого озера, де вони завалили двох водних зміїв — ось там і помив машину, позбавляючись від провокаційного запаху крові на ній. Шукати другого убитого лева не став — почував себе трохи спустошено після останньої зустрічі із звірами — хіба мало там хто ще ховається в засідці. Здобич було відверто шкода, але здоровий глузд говорив йому, що краще не випробовувати зараз долю — вони вижили дивом.
Віктор прийшов в себе вночі, голова трохи шуміла, але найбільше турбували груди — він згадав, як на нього навалилася дика кішка, поки він безуспішно намагався її зупинити, а біль в довбешці відніс на невдале падіння на металевий дах машини. Оглядівся — лежав на нижній полиці, а згори лунало легке хропіння напарника — відмінно, вони обоє живі і зараз у своєму мобільному «лігві». На груди кинув погляд мигцем — боявся побачити там щось страшне,… посував руками і ногами — подекуди несильно боліло, що теж відніс на невдале падіння під вагою хижака. У салоні було темно — значить за бортом ніч, зрозуміло — Волш вимкнув освітлення, уклавши його сюди, а потім і сам, швидше за все, вирубався.
— Цікаво, як він після «спілкування» з цими кішками? — відсторонено подумав землянин і спробував щось розгледіти на своїх грудях, але марно — побачив лише декілька вогників різного кольору, що світяться, але зеленого там не було. Значить, Волш причепив мені регенератор, а це у свою чергу означає, що мене серйозно порвали — ну, могло бути і гірше.
Дихалося трохи важко, але це він відніс на рахунок пристрою на своєму багатостраждальному тілі — не смертельно, спробував зробити глибокий вдих і видих: трохи палило згори і боліло, але в іншому незручності не відчувалося. Згадав дані з бази «автоматичні медичні пристрої», і зрозумів, що майже повна відсутність неприємних відчуттів ще ні про що хороше не говорить — агрегат гасив болі під час своєї роботи, а якщо він зміг відчути її відгомони, то рана у нього на грудях пристойна. Трохи розхвилювавшись від похмурої перспективи, заспокоїв себе тим, що тіло його слухалося, а значить ходити, рухатися і так далі він може — на таких заспокійливих думках став сам себе колисати, закривши очі і рахуючи до безкінечності, поки не заснув. Уранці його оглянув Волш — ну як оглянув: кинув погляд на лице, потім оцінив покази (колір) контрольних діодів регенератора, похитав головою і змотався за картриджами до девайсу — два виявилися порожніми за ніч і палахкотіли червоними вогниками.
— Ти мене рятуєш вже другий раз — констатував мисливець, допомагаючи піднятися з ложа напарникові — це стає звичкою.
— Взагалі-то я хочу тебе засмутити — я там, на даху тоді думав тільки про себе, не потрібно так переоцінювати свою власну значущість, а-ха-ха — декілька секунд дружного сміху підняли обом мандрівникам трохи настрій. І якщо чесно, то я зовсім не чекав, що цей милий «котик» встрибне до нас на верх — у мене була повна упевненість, що після загибелі його напарника (чи напарниці) він піде шукати собі провіант простіше,… помилився я, моторний виявився котик… мдя. До речі, я сподіваюся, ти їх розпатрав?
— Ем… ну, одну, що лежала на даху — так. Все як годиться, окрім серця — там все в лахміття, не товар! Шкуру теж зняв, а ось з другим екземпляром не повезло — не пішов туди, щось усередині мені страшно стало, Вік, та і після навіювання я якийсь прибитий був.