Отриманий пакет інформації полягав, як і попереджав мисливець з двох частин: список сировини для продажу і набір відеороликів про невідомих до цього моменту тварин Версоли. Останні скопіював і відразу відправив на орбіту — нехай тамтешні розумники думають і аналізують, а він потім з чистого інтересу подивиться, зараз у нього робота. Список сировини цього разу не здивував наявністю якихось занадто екзотичних інгредієнтів або частин невідомих монстрів — тут були тільки ті органи, що були затребувані в лабораторіях і ще трохи рогів. Остання позиція здивувала скупника, але він швидко знайшов зразкові закупівельні ціни в мережі — така інформація не була секретом і лежала вільно в об'єднаній мережі Версоли, підтримувана мережею супутників, незважаючи на уявну даремність такої інформації. Те, що було доступно, наприклад, у Версолі-1, можна було знати і у них тут, незважаючи на неможливість дістатися звідти сюди…. хоча цей Віктор якось же добрався…
7. Мозок ментально активної тварини в асортименті. 30 упаковок по 1,5–2,1 кг Упаковка: стандартний контейнер для уніків, охолоджено, без вад.
8. Серце ментально активної тварини в асортименті. 30 упаковок по 1,8–2,8 кг Упаковка: стандартний контейнер для уніків, охолоджено, без вад.
9. Печінка ментально активної тварини в асортименті. 29 упаковок по 2,5–4,1 кг Упаковка: стандартний контейнер для уніків, охолоджено, без вад.
10. Роги в асортименті: 4 комплекти. Без упаковки, стан: необроблені, 0,4–1,5 м.
Шкур в переліку не було. Фран став заганяти позиції в обчислювач, формуючи звідну таблицю закупівлі: через п'ятнадцять хвилин вийшла підсумкова сума: за мозки ментальних тварюк і внутрішні органи він винен майже сімсот тисяч, за роги зовсім дрібниця — всього дванадцять шматків, інформація була оцінена ще в двадцять штук. По підсумку розрахунків відправив на ком мисливця закруглену цифру, отримавши через пару хвилин підтвердження від продавця, дав команду своїм помічникам зайнятися розвантаженням, перевівши при цьому вказану суму Віктору. Ситуація складалася відмінно: через три дні очікувався човник з орбіти, так що цього разу він повезе не лише морепродукти — до речі цей же човник повинен привезти в селище запчастини і матеріали для того техніка Бейна, що зараз стоїть поряд з Віктором і роздивляється з таким здивуванням свій ком. Що він там так посилено роздивляється, а?
Мисливець з напарником стояли трохи збоку від причепа, коли прийшли гроші у відповідь на його згоду з підсумковою сумою продажу — він ще обмірковував побіжно думку, що з таким рахунком можна спробувати купити собі громадянство одного з цивілізованих світів і відлетіти звідси. Хлопець не сумнівався в реальності такої можливості, але потім прогнав думку як шкідливу і безглузду.
— І навіщо мені це? Тут у мене ексклюзив, можна сказати, про здоров'я взагалі мовчу, а в найближчому майбутньому намічаються ще привабливіші перспективи: безглуздо буде утекти звідси! Тут ще можна довго гребти гроші лопатою… гм, гаразд — потрібно вирішити фінансове питання з Фручо і поговорити з приймальником про кредитний договір… рухатимемося вперед.
Трохи порившись в планшеті, знайшов останній контракт і закрив його, відправивши помічникові його обумовлений 10 % — за місяць технік заробив більше сімдесяти тисяч, що за мірками Версоли-5 було дуже і дуже непоганим заробітком. Місцеві удачливі мореплавці заробляли суму наполовину менше цієї, а у багатьох випадках і втричі менше. Фручо посилено роздивлявся повідомлення на своєму комі, потім дістав звідкись планшет і пару секунд там теж щось видивлявся — потім обернувся до Віктора з німим питанням на обличчі.
— Гроші прийшли? — поцікавився наш герой — контракт я закрив, претензій до тебе немає, якщо думаєш далі продовжувати зі мною роботу, то потурбуйся про знання: те, що я тобі говорив — зброя, медицина, про всяк випадок можеш і трапера вивчити, коротше, готуйся. До вечора я допрацюю договір, подивишся, вивчиш уважно, будуть питання — шукай мене на відпочинку, так би мовити, ха-ха-ха…. все, у мене тут ще одна справа невирішена.
Фручо викотив зі всюдихода свою валізу і попрямував до флайра, який поставив в майстерні місяць тому, попутно обмірковуючи рівень свого заробітку: він знав, що у багатьох засланців на Версолі борги крутилися біля цифри півсотні тисяч бон, хоча були і серйозніші суми відробітку. Так от вважалося, що закрити п'ятдесят тисяч боргу реально було не раніше, ніж за десять років цього посилання, а тут за місяць йому впало майже у півтора рази більше — співпраця з цим Віктором безперечно дуже вигідна для його рахунку, хоч і є серйозний шанс потрапити в лапи до хижака. Технік повільно йшов до майстерні і намагався співвіднести ризик, пов'язаний з таким способом життя і гроші, які виходили у результаті: в океані теж люди пропадали, час від часу цілими кораблями, але ж там все набагато менше в сенсі заробітку. Діставшись до свого флайера, фахівець швидко закинув валізу на вантажний майданчик і жваво смикнув до свого дому — нічого особливого, але вільним поселенцям адміністрація селища видавала житло майже безкоштовно, на відміну від засланців — ті жили, в основному, в кімнатах або номерах готельного типу. Кинувши усю брудну білизну в прання, відправився в медичний центр — оскільки кошти на рахунку були тепер досить пристойні, то хлопець вирішив розширити свої знання, а заразом поставити собі додатковий модуль пам'яті у свій імплант для збільшення об'єму сховища.