Характерною ознакою фейлетону 90-х є його екстремальна наповненість реаліями, що видавалися чи могли видаватися жителям Старих чи Нових земель на той час дивними. Таким чином фейлетон виконував в ході об’єднання ще й певну просвітницьку функцію. Водночас ці тексти побудовані на дуже інтенсивній грі слів, мовних дотепах, пародіюванні стилю політичних промов НДР та ФРН, контрастному поєднанні мови повсякдення (із діалектизмами чи «проковтуванням» окремих слів чи афіксів) з високочолими виразами офіційних звітів тощо.
У Лотара Куше (нар. 1929, Берлін) фейлетони сповнені реалій, не таких далеких для українського читача віком 30 +, який ще пригадує часи СРСР та НДР. Наприклад, черги на право купити авто, а також «героя» Повороту та постповоротного німецького гумору — трабанта (адже саме на цих автівках східняки рвонули через відкритий кордон на Захід). Ідеться про аналог українського «запорожця», авто для широкого загалу простих НДРівців, але зроблене з міцної пресованої паперово-дерев’яної маси; тому те, що в радянському фольклорі називалося «бляшанкою», мовою НДР означувалось як «картонка». За надто низьку швидкість руху трабанти — небачене диво для західних земель — невдовзі після Повороту перестали випускати на швидкісні автобани, тому що там це архаїчне диво одразу створювало затор. Відповідно, характерний для СРСР-НДРівських часів поділ людей на ієрархічні класи водіїв та пішоходів після Повороту ускладнився ще й поділом на водіїв трабантів та «керманичів» усіх інших авто. Куше навіть проводить саркастичне розрізнення між букв. «трабантівцем»-«картоплеїдом» та «чоловіком з мерседеса», який, як і ролс-ройс, претендує на максимальний престиж і комфорт аж до обладнаності «подушкою антикризової безпеки за VIP-ціною».
Люди, які фігурують у Куше, також є типовими представниками свого середовища: «Ганс на трабанті» або таке собі узагальнено-східнонімецьке «Я», що в об’єднаному світі мріє бути «самоімітатором» (єдине, що, як відомо, не вдавалося Бернгардівському імітатору голосів), який братиме гроші із західняків за те, що представлятиме на їхнє замовлення «те, чим я був протягом всього свого життя — оссі», вказуючи Заходу на нелюдяність, «зоопарковість» його ставлення до Сходу. Також у запропонованих читацькій увазі текстах фігурують пси Гасо і Булі (аналогами могли би бути типові українські Бровко та Сірко), які, живучи у західноберлінському Штеґліці, не люблять поліцаїв ні по той, ні по цей бік Муру. Ці «коти в [офіцерських] чоботях» вигадують різні правила-заборони, або за допомогою благенької вистави злупити гроші у власну кишеню. Настання демократії знаменується тим, що «хіхієнічний кельнер», замість забороняти заходити до ресторану з тваринами, сам пропонує тим свіжу воду. Натомість на місці КПП з'являється газон, по якому за «законом від 3.11.1962» «чотири- і більшеногих істот можна вигулювати лише на повідку». Ще одне благеньке переписування історії східних земель важко не помітити.
Особливим локусом у Куше постає Берлін з його топографією та символами, а саме Берлінська телевежа, яку було споруджено 1965 року біля Александерплац, щоб демонструвати вороже налаштованому Заходу силу й велич соціалістичної держави. 368 м заввишки, ця вежа стала найвищою спорудою Німеччини. Після Повороту вона з околиці Східного Берліна перетворилася на вежу в самому центрі об’єднаного міста, що викликало великі суперечки щодо її доцільності там. Проте вежу було збережено, на відміну від багатьох ідеологічних будівель колишньої НДР. Марієнкірхе — середньовічна церква поряд із вежею. Вказуючи на можливість їх спільного знищення, Куше стверджує їхню культурну рівноцінність.
Лотар Куше
Східний салат із західною заправкою
Водії трабантів ніколи не розглядали своє маленьке авто як засіб прискорення, лише як засіб пересування. Ніщо в ньому жодним чином не могло бути пов’язане з поняттям «раптово». Ніхто не міг раптово купити свого трабанта: як відомо, після подання заяви люди роками чекали на маленького чотириколісного друга; можливо, навіть довше, ніж якийсь нафтовий шейх чекає на свого виготовленого за спеціальним замовленням ролс-ройса із подвійним сталевим бронюванням, вбудованим офісом і подушкою антикризової безпеки за VIP-ціною.