— Що трапилося? — запитав Алекс. — Я чув постріли.
— Ми облажалися, — відрізав Морґан. — Треба вмиватися.
— Заждіть, — крикнула Джинні, — «б'юік» може заштовхати броньовик у фургон. Це можна зробити! Треба хоча б спробувати. Не можна ж все ось так покинути!
Морґан прикипів поглядом до дівчини.
— Ну звісно ж! Що це з моєю головою? — бос повернувся до Кітсона. — Відчепи фургон, хутко!
Відчувши знервованість у голосі боса і збитий з пантелику, бо не знав, що трапилося, Кітсон швидко підбіг до трейлера і витягнув стяжний болт.
Морґан знову закричав до Блека:
— Допоможи йому! Ну ж бо! Розверніть той фургон. Ти, Джинні, постав «б'юік» за броньовиком!
Поки Блек із Кітсоном вручну перетягували трейлер, Джинні проїхала на «б'юіку» повз броньовик, а тоді дала назад так, аби задній бампер її машини зчепився із заднім бампером панцерника. Кітсон і Блек дотягнули фургон впритул до машини.
— Заблокуйте колеса, аби він не ковзав, — сказав Морґан. — Бери ломи, Еде! Використай їх, аби перед не просів.
Працюючи з відчайдушною швидкістю, Кітсон зібрав кілька величезних каменів і попідкладав їх під колеса, поки Блек заклинив ломами шасі фургона, аби той не покотився вперед.
— Давай! — крикнув Морґан, махаючи Джинні.
Кітсон підійшов до броньовика й зупинився, а Френк тим часом відкрив задні дверцята фургона.
— Давай обережно! — знову гукнув Морґан.
Джинні почала повільно штовхати «б'юіком» броньовик. Хоча авто з грошима стояло на ручному гальмі, постійний тиск «б'юіка» таки зрушив його з місця.
Кітсон і Блек підштовхували передні колеса, намагаючись затягнути броньовик у фургон. Нарешті панцерник почав повільно заїжджати у трейлер. Передні колеса «б'юіка» помалу піднімалися трапом, заштовхуючи авто всередину.
— Стоп! — закричав Морґан. — Усе! Еде, забери ломи та гвинтівку. Кітсоне, причепи фургон! Хутко! Не можна гаяти ні хвилини!
Джинні проїхала до трейлера, а тоді розвернулася й позадкувала, щоб Кітсон міг причепити фургон до машини.
Дівчина вийшла, і на місце водія знову сів Алекс. Він повернув «б'юік» із фургоном обличчям до дороги.
Морґан і Блек залізли у трейлер.
Обидва чоловіка були шоковані тим, скільки місця у фургоні зайняв броньовик. Вільного простору залишилося мало: по вісімнадцять дюймів із боків та два фути позаду. Вони збиралися сховатися в кабіні броньовика, а тепер їм доведеться сидіти ззовні, і поїздка явно не буде зручною. Якщо Кітсон їхатиме надто швидко, панцерник може зрушити з місця і розчавити їх.
— Пильнуй, — сказав Морґан, залізши всередину. — Якщо машина посунеться...
Юнак кивнув:
— Я буду уважним.
— Може, краще заблокувати колеса? — завагався Блек біля дверей.
— Залазь усередину, чорт забирай, — гарикнув Морґан. — На це немає часу. Поїхали, Кітсоне!
Алекс зачинив фургон, підійшов до «б'юіка» і сів за кермо.
Джинні зняла залиті кров'ю спідницю та блузку і перевдягнулася в сірий одяг.
Кітсон швидко зиркнув на неї, відзначивши про себе, наскільки ж вона бліда.
Завівши двигун, він швидко покотився дорогою, відчуваючи слабку реакцію «б'юіка», який тягнув за собою стільки ваги.
Коли Джинні застібнула блискавку збоку на спідниці, він нарешті спитав:
— Що трапилося?
Знервованим нерівним голосом вона коротко переповіла події.
— Тобто у броньовику — труп? — налякано перепитав Кітсон.
— Якщо той чоловік ще живий, — сказала Джинні, — він викличе підмогу по радіо — і нам гаплик. Але Морґан сказав, що застрелив його.
— Ми що, привеземо його в кемпінг?
— Ой, заткайся! — крикнула, зриваючись на писк, Джинні. Вона відвернулася від юнака і закрила обличчя руками.
Морґан сидів усередині фургона, притиснувшись спиною до стінки трейлера, поки його ноги спиралися на заднє колесо броньовика. Чоловік розмірковував: «Що ж, я зробив це! Тепер нема куди відступати! Я вбив двох людей заради цих грошей. Така їхня доля. Вони були сміливцями. Особливо водій. Він знав, що я його вб'ю, якщо він ворухнеться, — і все одно ворухнувся. Сміливості у нього більше, ніж у мене. Я б не ворухнувся. Я б навіть не спробував дотягнутися до кнопок, коли за фут від обличчя — дуло пістолета, але він наважився й опустив заслінки. Через це ми тепер у лайні. Вози тепер його труп! Ми маємо пробитися в броньовик і витягнути його звідти. Сподіваюся, він мертвий. Та якщо водій зміг увімкнути радіосигнал, нам кінець».
Морґан дивився на масивний сталевий броньовик і думав, що відразу за цією сталлю лежить мільйон доларів. Ниючий, пекучий біль у боці тепер не означав для нього нічого. Бандит відчував тільки збудження від того, що гроші так близько від нього. З іншого боку броньовика, не в полі зору Морґана, навпочіпки сидів Блек і також позирав на панцерник. Він переймався, що машина може зрушити з місця і розчавити його.
Нерви у нього більш-менш заспокоїлися, і відкрилося друге дихання.
Вони таки викрали броньовик, і він не вбив людини. Він не зробив останнього незворотного кроку у своїй кримінальній кар'єрі, і тепер зрозумів: саме думка про цей останній крок так його нервувала. Тепер Ед був готовий робити що завгодно, хоча і знав, що Морґан більше ніколи не довірятиме йому. Треба пильнувати, аби бос не спробував забрати його частку.
Проїхавши кілька миль, Алекс побачив Джипо, що швидко йшов назустріч «б'юіку».
Кітсон з'їхав на узбіччя, і Джипо підбіг до нього.
— Впоралися? — запитав Джипо, вибалушивши очі. — Усе пройшло добре?
— Так, — відповів Кітсон. — Давай, лізь у фургон!
Юнак вийшов і відчинив двері трейлера. Вони із Джипо зазирнули всередину.
— Усе гаразд? — запитав Кітсон у скривленого від болю блідого Морґана.
— Давай рухайся! — проричав Морґан. — Джипо, лізь усередину!
Італієць застиг, як укопаний, вирячившись на чоловіків.
— Що ви тут робите? Чому ви не в броньовику?
— Залазь, — гарикнув Френк. — Нам треба їхати.
— Я так не поїду, — завищав Джипо. — Якщо броньовик зсунеться, мене розчавить як муху!
Морґан дістав кольт із плечової кобури. Піджак розкрився, й італієць побачив закривавлену пов'язку вздовж грудей Френка.
— Залазь!
Кітсон схопив Джипо і закинув його у фургон, а тоді зачинив двері.
Тоді швидко повернувся на місце водія.
Машина із фургоном швидко покотилася до шосе.
Розділ сьомий
І
Джипо стояв, притиснувшись широкою спиною до стіни фургона, якого хилитало в усі боки. Очі італійця впиралися в сталеву стіну броньовика, що лише на кілька дюймів не доходив до його випуклого живота.
Блек обійшов панцерник і розташувався позаду нього, позираючи вбік, де примостилися Морґан і Джипо.
Усі троє намагалися втриматися на ногах, доки фургон хитався й трусився на вибоїнах, не встигаючи за швидким «б'юіком».
— Санта Марія! — вигукнув Джипо. — Там всередині людина?
— Так, але вона тебе не потривожить, — відказав Морґан. — Той чоловік мертвий. А тепер слухай, Джипо, ти маєш відчинити ці ролети. Потрібно переконатися, що радіосигнал вимкнено.
Вперше з початку операції Блек висунув конструктивну ідею:
— Радіо живиться від батареї. Чи не можна залізти під броньовик і обрізати проводку?
— Точно, — погодився Морґан. — Лізь туди, Джипо, і знайди дроти. Хутко!
— Я не хочу туди лізти. Броньовик може зрушити й роздушити мене, — сказав Джипо. Його обличчя було блідим.
— Ти чув, що я сказав! — гарикнув Морґан. — Поквапся!
Лаючись про себе, Джипо відчинив дверцята шафки, де зберігав інструменти, а тоді витягнув ножиці для дроту й викрутку. Френк визирнув крізь штору, що прикривала вікно.
Вони вже виїхали на другорядну дорогу, й Кітсон щодуху тиснув на газ. Фургон небезпечно гойдався в усі боки. Якщо неподалік проїжджатиме коп, він обов'язково вчепиться до них за таку швидкість. Однак змоги попередити Кітсона не було. Морґан сподівався, що юнак таки сповільниться, доки вони виїдуть на автостраду.