Веселий ярмарок

— Нічого, що п'ятеро, ми знаємо батька кожної дитини, достеменно знаємо, яке на кого схоже.

Критику я витерпів, а от мій кум Олекса, хоч його й не згадала Комариха, не витримав, знепритомнів. Галька привселюдно за щось ляснула по щоці Романа — свого чоловіка, а Поля, жартуючи, погладила по голові Павла, він почервонів мов рак, підвівся тихесенько і — в двері.

— Меланіе Гнатівно, злазьте з трибуни, досить з них,— сміючись, почали гукати жінки.— Досить, бо чоловіки вже й так ледь живі сидять!

— Ні, я ще не все сказала про Максима, потерпіть трішки. Треба ж згадати, що він таки сім'янин хороший, жаліє жінку, вона в нього на легкій роботі. І додому він ніколи не їде впорожні, завжди щось везе для господарства. Людей теж не зобижає, коли хтось, бува, прихопить з поля чи ферми. І ще й тим подобається він мені, що боліє душею за колгосп. Посіяли, пам'ятаю, весною моркву. Ловко посіяли, рівнесенькими рядочками зійшла вона. Не знаю вже, що було потім, а тільки та морква заросла так, що за бур'яном і не видно нічого. А тут пішла чутка — їде якась комісія з району, поля дивитися. Максим, не довго думаючи, пустив на моркву трактора з культиватором, до ранку те поле й заборонував. Чистеньке й гладеньке вийшло воно. А коли б він не зробив цього? На весь район критикували б наш колгосп. Та морква, може, й померзла б, як ото гарбузи. Тож і кажу: Максима на бригадира!

...Ні, не обрали мене. Галину, Грицька Гайдученка дочку, агрономом досі працювала, на бригадира поставили. Та мова, власне, не про те: мудрою людиною, скажу я вам, повинен бути головуючий на зборах. Мусить знати, кого і коли запросити на трибуну, кому надати слово, а кому й ні.

На наступних звітно-виборних ми, я і мої товариші, це врахуємо, А поки що вітаємося до кожної бабусі, бо ніхто не скаже, коли і де зійдуться і де перетнуться наші стежини в житті.

Анатолій Гарматюк

ПРИКЛАД

Підлеглі з шефа
Брати приклад звикли:
Він зник з роботи,
І вони всі зникли.

ЗАЗДРІСТЬ

Сусідові заздрить
В усьому Антін,
В тім навіть, що довша
Сусідова тінь.

Павло Глазовий ТАЛАНТ

Солов'ї змагалися
У зеленій хащі —
Один тьохне хороше,
Другий — іще краще.
Пісенька виходила
Надзвичайно вдала.

Ворона горластого
Заздрість заїдала.
Від тієї заздрості
Він відчув охоту
В солов'їну пісню
Власну вставить ноту.
Тож узяв та гаркнув
Так осатаніло,
Що з верби старої
Листя полетіло.

Солов'ї злякалися,
У кущах сховалися —
Вже не те що тьохкати,
Пискнути боялися.
І повірив ворон
У таланти власні:
— Так співати треба,
Сопляки нещасні!

Павло Глазовий ПРО ПІЛЮЛІ Й ПОРОШКИ

Занедужав наш Омелько,
Кілька літ хворів.
Побував у кабінетах
Всяких лікарів.
Порошки й пілюлі всякі
Без кінця ковтав,
Доки висох, як тараня,
Аж зеленим став.
На дослідження недавно
Він в лікарню ліг.
Терапевт його облапав
З голови до ніг.
Всю історію хвороби
Пильно прочитав:
Скільки з'їв пілюль Омелько,
Скільки поковтав.
Прочитав і довго думав:
Дати щось нове —
Порошки якісь, пілюлі?
Чи нехай живе?..

Павло Глазовий ДОКУМЕНТ

В багатьох до жартів є охота.
В зоопарку, просто серед дня,
На велику клітку бегемота
Почепив хтось вивіску: «Свиня».

Бегемот ображений закляк:
Як то можна жартувати так?
Стука-грюка мордою об грати,
Хоче кляту вивіску зірвати.

А осел, що швендяв навмання
Біля клітки, загорлав:
— Не грюкай!
В документі сказано: свиня,
То сиди тихенько там і хрюкай.

Любов Гнідець ДИВО

За старою ходячи,
Квилив дід:
— Ти б зварила півника
На обід!

Та стара скупенькою
Все ж була,
Взявшись в боки, лазаря
Завела: