Традиційно кажучи, може, тут і не все так, як би хотілося видавцям і читачам, надто ж — критикам. Але оскільки цей різнобарвний гумористичний метелик перший, то, гадаємо, другий буде яскравіший своїм дотепним розмаїттям. Головне, пам'ятаймо, переступаючи поріг «Веселого ярмарку»: не забуваймо принести сюди для людей те, що є в нас найкраще. Хай то буде афоризм чи каламбур, карикатура чи байка, сатирична мініатюра чи усмішка, гумореска чи іронічне оповідання, екслібрис чи пародія, фотографія чи дотепний витвір гончарів — усе це має нести у собі думку, а уже потім регіт. Наша мета — не лише сміятися. Наша мета серйозно задуматися: над чим ми сміємося і в ім'я чого.
Одне слово, майстрам з цеху веселого — не до сміху треба працювати серйозно, вдумливо. Отож, гострімо пера і дорожімо іменем своїм. Своїм твором, який би світився на сторінках «Веселого ярмарку» усіма гранями алмазу, чистого, яскравого, а не стилізованою підробкою під нього.
Україна сьогодні сміється як ніколи. Сміється в ім'я добра і щастя в наших оселях, в нашій Радянській Вітчизні, на всій голубій планеті. І чим гучнішим і могутнішим буде той сміх, тим спокійніше буде на нашій землі.
Щасливої дороги тобі, «Веселий ярмарку»!
Олег Чорногуз, голова Республіканської комісії сатири і гумору
Спілки письменників України
ВИШНЕВИЙ СМІХ
Микола Карпенко
ГУМОРЕСКИ БАЙКИ ФЕЙЛЕТОНИ
Режисер мав таку вагу, що міг провалити яку завгодно п'єсу.
Тягти свого хреста найзручніше на ближньому.
Пігмеї теж сподіваються на акселерацію.
Справжній герой нашої літератури — це читач
Г. ЯБЛОНСЬКИЙ
Народився у сорочці з каменем за пазухою.
Вітер у голові? Але ж попутний!
Багатоборство: біг по інстанціях з відомчими бар'єрами.
Епітафія: «Зайнято».
ОЛЕГ СЕЇН
Графомани! Збільшуйте золотий фонд макулатури!
АНАТОЛІЙ ШЕВА
Взявся б за розум, та де його взяти?
ІВАН СЕНЮК
Самокритичний фіміам.
МИКОЛА СЛЬОЗКО
Погана та копія, яка краща за свій оригінал.
ОЛЕКСАНДР КУЛИЧ
Виробнича травма — ударився в амбіцію.
ОЛЕКСАНДР ЗАЄЦЬ
Віктор Бакланов
ВЕРШИНА МИШКІНА
Умостившись у кріслі, Мишкін смачно жував «Баблгам» та розмірковував над сенсом свого земного існування. Ось дістав нарешті фірмові джинси «Суперрайфл» з омріяним зарубіжним ярликом: «Після прання линяють». Оце обнова! Правда, трохи задовгі. Зате можна підботфортити — ниньки це модно. Деякі підгортають аж до колін...
А саламандрівські черевики на платформі? Підвищують особистіть майже на шість сантиметрів! Простуєш впевнено, на багатьох уже дивишся згори вниз. А це вже зовсім інший коленкор. Приємне, незабутнє почуття! Ще вчора ти був невисоким, майже непомітним, а сьогодні виріс у всіх на очах. Вгору пішов!
Або взяти, приміром, ось цей палас. Нічого собі килимок — чотири на п'ять з половиною метра. Бузкові відтінки, сплетення загадкових орнаментів, схожих на космічні орбіти. Лежить, бісова штуковина, око радує. Навіть ступити боязко. Краще згорну його в рулон.
Погляд Мишкіна ковзнув по оправах особистої бібліотеки. Крізь солідне скло стелажа (зроблений на замовлення!) вітчизняні та світові класики сприймалися якось по-іншому. Вони стали ближчими, а головне — дорожчими...