— Е-е, що хапне нас із тобою, старий? — Цілий день тільки й чути його «старий».
— Хіба тобі ніколи не здавалося, наче щось хоче тебе хапанути, Джеремі?
— Хапнути. — Він п’яний. Навіжений. Мені, видно, не можна підпускати його до Джесіки, бо ці математики, як гобоїсти, мозок виносять, чи щось таке…
Ага, але раз на місяць Джеремі — навіть отому Джеремі — сниться: програний борг… прибувають і прибувають різношерсті Колектори… а він не пам’ятає ані суми боргу, ані кому програв, і навіть у що. За плечима цих емісарів відчуває велику організацію, її погрози завжди непевні, дають Джеремі простір для додумування… і щоразу крізь порожнечу сіється жах, кришталево чистий жах…
Гаразд, нехай. На Джеремі вже чекають інші безпрограшні випробування — у наперед призначеному місці в парку виплигнули двійко безробітних блазнів у білому гримі та в робочому одязі і нумо лупцювати одне одного величезними (семи чи восьми футів завдовжки) ґумовими прутнями, з усіма подробицями і правдоподібними кольорами. Ці химерні фалоси виявилися вдалим вкладенням коштів — Роджер і матрос Бодін (коли він у місті) переплюнули концерти АРДВ. Виявляється, це прибуткова справа: подивитися, як лупцюють одне одного двоє фіґлярів, на околицях північно-німецьких сіл збиралися цілі юрми. Комори, здебільшого порожні, час від часу визирають понад дахами, тягнуть дерев’яні шибеникуваті руки на тлі передвечірнього неба. Солдати, цивільні, діти. Регочуть не нарегочуться.
Здається, досить людям нагадати про Титанів і Батьків — і вони вже сміються. Не так смішно, як тортом у пику, але принаймні так само щиро.
Так, величезні ґумові пуцьки в арсеналі не завадять…
А Джесіка — волосся значно коротше, рот темніший, інших обрисів, більше помади, її друкарська машинка скелею здіймається поміж купами листів — сказала так:
— Ми хочемо одружитися. В поті чола працюємо над тим, щоб завести дитину.
І більш нічого межи Тяжінням та Роджером, сама лиш Роджерова дупа.
— Та байдуже, хай буде від нього дитина. Обох вас любитиму, але ходімо зі мною, Джес, благаю… ти мені потрібна…
Вона клацає червоним важільцем на інтеркомі. Віддалік джеркотить дзвінок.
— Охорона. — Її голос крицево твердий, слово ще виляскує у повітрі, а крізь сітчасті двері щитового будиночка із запахом припливу вже заходять вартові, виглядають зловісно. Охорона. Її чарівне слово, замовляння проти демонів.
— Джес… — курва, та він ще заплаче, вже підступає, наче оргазм…
Хто ж його рятує (чи принаймні перебиває оргазм)? Не хтось, а Джеремі власного персоною. З’являється старий Бобер, розганяє охоронців, і ті, вишкіривши ікла, похмуро повертаються дрочити на комікси «Злочин того не вартий», мрійливо вдивлятися у вирізані з журналів портрети Дж. Едґара Гувера або чим там вони розважаються, тож любовний трикутник раптово збирається пообідати у Клубі. Пообідати разом? Це що за Ноель Ковард, що за чортівня? Останньої миті Джесіку змагає вдавана жіноча болячка, яку чоловіки вважають раннім токсикозом вагітності. Роджер вирішує, що Джесіка робить йому наймерзеннішу капость, яку тільки можна придумати, а Джеремі розцінює як запрошення на гарнюній шкалик чаю. Отже, хлопці залишаються наодинці і жваво обговорюють Операцію «Зворотний вогонь», себто британську програму зі складання А-4 і запуску у Північне море. А про що їм іще говорити?
— Навіщо? — допитується Роджер, намагаючись бодай трохи допекти Джеремі. — Навіщо їх складати і запускати?
— Ну, їх захопили, так? То що робити з ракетою?
— Але навіщо?
— Навіщо? От ти примахався. Та ослу зрозуміло, щоб подивитися. Джесіка каже, що ти… е-е… математик?
— Сигма помножити на Р від ес поділити на сигму дорівнює одиниця поділити на корінь квадратний двох пі, помножити на експоненту мінус ес квадрат поділити на два сигма квадрат.
— Боже праведний. — Сміючись, швидко роззирається по кімнаті.
— Так здавна говорить мій народ.
Джеремі знає, як дати цьому раду. Сьогодні Роджера запросили на вечерю, неформальна вечірка у вузькому колі в будинку Штефана Утґардалокі, колишнього члена правління заводів Круппа у Куксгафені.
— Аякже, можеш прихопити із собою ще когось, — пристає говіркий Бобер, — тут табунами ходять дівки з Воєнпобуту, що-що, а таке ти робити вмієш…
— Неформальна — значить, звичайний чоловічий костюм? — перебиває Роджер. Прикро, але такого нема. Зате є гарна перспектива цього вечора таки попастися. Вечірка, на якій буде (а) представник Операції «Зворотний вогонь» і (б) керівник Круппа, обов’язково має включати (в) принаймні одне вухо корпорацій, яким відомо про Сечополивальний Інцидент в офісі Клайва Моссмуна. Знав би Роджер, що надумали Бобер із дружками насправді!