Ось він, Світ. На Ґелі закасані до колін сірі чоловічі штани, лопотять навколо стегон дорогою через житні поля… йде, опустивши голову, час від часу відводячи волосся з очей. Іноді її доганяють солдати, підвозять. Вона чує дещо про Чичеріна, про пересування Шварцкомандо. Навіть сама питає про Чичеріна, якщо бачить, що можна. Розмаїття чуток її дивує. Я не єдина, хто його любить… хоча їхня любов, безперечно, дружня, захоплена, асексуальна… Тільки Ґелі в Зоні любить його всеосяжно. Чичерін, у певних колах відомий як «Червоний Наркот», от-от стане жертвою чистки, Чичерін, емісар — не хто інший, як головний підручний Берії, знавіснілий Н. Ріпов власного персоною.
То все дурня, Чичерін помер, хіба не чула, вже кілька місяців тому…
…прислали якогось видавати себе за Чичеріна, поки не розбереться зі своєю Групою…
…ні, на минулих вихідних він приїжджав до Люненбурґа, мій дружбан його бачив, точно бачив, то був він…
…дуже змарнів і всюди ходить із здоровецькими охоронцями. Не менше десятка, майже всі — азіати…
…точно, ще з Іудою Іскаріотом на додачу, аякже. Ніхто в таке не повірить. Десяток? Де набрати стільки довірених людей? Та він ще й з обойми випав…
— З якої обойми? — Вони підскакують у кузові 2½-тонної вантажівки посеред дуже зеленої низини… ззаду насувається фіолетова із жовтими прожилками гроза. Ґелі пила вино із гуртом виснажених цингою англійських підривників, які цілий день вичищали канали. Смердять креозотом, баговинням, аміаком з динаміту.
— Ну, ти ж знаєш, чим він займається.
— Ракетами?
— Не хтів би я на його місце та й квит.
На гребені пагорба топографісти відновлюють дорогу. Один нахилився, дивиться у теодоліт, другий тримає прямовис. Трохи осторонь від техніки стоїть ще один інженер, розкинув руки, крутить головою, дивиться вздовж то однієї, то другої, відтак опускає руки… якщо заплющити очі, а руки рухатимуться самі по собі, пальці доторкнуться, утворивши ідеальний прямий кут… Ґелі спостерігає за цим дійством: воно благочестиве, витончене, і вона відчуває хрест, накреслений цим чоловіком на видноколі видимої землі… несвідома мандала… знак для неї. Вказує їй шлях. Пізніше того ж таки вечора вона побачить орла, летітиме понад драговинами у тому ж напрямку. Золота пітьма, майже темрява. Місцевість безлюдна, Пан дуже близько. Ґелі не раз бувала на шабашах, тому вважає, що впорається. Що таке синій слід від укусу диявола на дупі порівняно з вереском у зовнішній світ, у кам’яне відлуння, де нема добра і зла, у світляні простори, куди віднесе її Пан? Чи вона готова до чогось настільки справжнього? Зійшов місяць. Ґелі сидить на тому самісінькому місці, де бачила орла, і чекає, чекає, поки щось прийде і забере її. А ти коли-небудь чекав на таке? не відаючи, прийде воно ззовні чи зсередини. Нарешті, попри марні здогадки… час від часу очищаючи мозок, щоб до Відвідин був чистим-пречистим… так, хіба ж це не десь зовсім недалечко? згадай, хіба ж не доводилося тобі тікати з табору, щоб хвильку побути наодинці з Тим, що ворушиться, як відчувалося, по всій землі… то було рівнодення… зелені рівновеликі весняні ночі… розверзаються каньйони, на дні димлять фумароли, випаровують тропічне життя, ніби свіжі овочі у горщику, пишне, дурманне, з каптуром запаху… от-от народиться людська свідомість, бідолашна калічка, спотворена приречена істота. Це Світ напередодні людства. Настільки грубо викинутий ще живим у невпинний потік, який людям ніяк не розгледіти — вони призвичаєні дивитися лиш на його труп у нерухомих стратах, перегноєний у нафту чи вугілля. За життя він був небезпечним, були Титани, буяння життя настільки дзвінкого і божевільного, такого зеленого вінця навколо тіла Землі, що постала необхідність послати якогось шкідника, аби життя не рознесло Творіння на друзки. От і послали нас, потворних хранителів, щоб ми плодилися і владарювали. Шкідників Господніх. Нас. Контрреволюціонерів. Наша місія — нести смерть. Спосіб, у який ми вбиваємо і вмираємо, унікальний серед інших Творінь. Над цим довелося добряче попрацювати — історично й особисто, збудувати з нуля аж до теперішнього стану цієї реакції, майже такої ж сильної, як і життя, щоб придушити зелене повстання. Але тільки майже такої ж сильної.