ҐЕРГАРДТ ФОН ҐЬОЛЛЬ ПІДСІВ НА АМІТАЛ НАТРІЮ!
От і він сам, жирний блазень, вмостився на унітаз, ну…. насправді це незвичайно велике дитяче сідало з отвором, а з-поміж ніг стирчить порцелянова голова шакала з — як незугарно, справді — з косяком у добряче роззявленій пащеці…
— Злом і орлом, — варнякає Шпрінґер, — клімат блондинить свій шлях, позаяк безсилі вони на брутальній війні. Ні не для ошуканства поки не появляться спостерігачі в омивальних пеленах землі щоб злягатися і промовляти монама реклапри ероблік нийчор ціанен мавотри розе лакаба у бергамоті й отримувати грайливі фантазії під троном і носом дуже немилостивого короля… — і такої маячні донесхочу, а тепер добре було б скочити за попкорном, а попкорн на «Der Platz», і виявляється, що то насіння кручених паничів, розтріскані безгучні руді вибухи. Місцеві майже не дивляться підкилимне кіно — лише проїжджі гості: друзі Маґди, втікачі з великої аспіринової фабрики у Леверкузені, он вони, у кутку, пускають одне одному на голі тіла струмочки розведеного у воді поцупленого кукурудзяного крохмалю, придуркувато гигикають… шанувальники «Книги змін», татуювання улюбленої гексаграми на кожному пальці ніг, не затримуються надовго в одному місці, а знаєш чому? Тому що їхні ноги зі «Змінами»! та ще пришелепуваті чарівники, які досі не можуть здихатися непроханих гостей із Кліпот, баляндрасники з дошками Уїджа, полтергейсти, різношерсті телепні та п’янички з астральних планів — так, тепер усі вони приходять на «Der Platz», бо інакше одних доведеться пускати, а інших не пускати, і до такого ніхто не готовий… Ухвали такого рівня — справа надзвичайно високоповажного ангела, що споглядає наші збочення, коли ми повзаємо по чорному атласу, затикаємо рот руків’ям батога, злизуємо кров з проколеної вени коханого, і все це, якесь там хихикання або зітхання, відбувається під страхом смерті, глибинної краси якої ангел ніколи не бачив зблизька…
ТАРО ВАЙССМАНА
Вайссманові карти ліпші за Слотропові. Ось справжні карти у порядку відкриття:
Сиґніфікатор: Принц мечів
Накритий: Вежею
Перехрещений: Королевою мечів
Увінчаний: Королем кубків
Внизу: Туз мечів
Позаду: 4 кубки
Минуле: 4 пентаклі
Особистість: Паж пентаклів
Оточення: 8 чаш
Надії та страхи: 2 мечі
Майбутнє: Світ
Він з’являється у блискучих чоботах і відзнаках, верхи на чорному коні, що зривається на галоп, якого ані йому, ані коневі не приборкати, жене через пустище понад велетенські кургани, розполохує чорномордих овець, а замріяна і закохана у смерть темна ялівцева парость лежить на його шляху паралаксом неквапливого фатуму, монументами височить над зеленувато-жовтим відступом літа, над забарвленими курявою низинами і нарешті над полиновою сірістю моря, над прерією моря, що фіолетово згущується там, де сонячне світло пробивається великими колами, плямами прожекторів на танцмайданчику.
Він — батько, якого тобі ніколи не вдасться вбити. Останніми днями Едіпова ситуація у Зоні страхітлива. Ані краплини гідності. Матері маскулінизувалися, стали схожі на старі затерті мішки без щонайменшої сексуальної привабливості, але їхні сини, досі у пастці інерційної хіті, застарілої на сорок років. Батьки, як і раніше, позбавлені влади, але позаяк сорок років тому нам під силу їх було прикінчити, нині ми приречені на таку ж пасивність і мазохістські фантазії, які потайки плекали вони, навіть гірше, ми приречені у своїй слабкості вдавати людей сильних, яких ненавидять наші малолітні діти, що мріють зайняти наше місце, і вони програють… Отже, покоління за поколінням чоловіки, закохані у біль і пасивність, відбувають свій термін у Зоні, мовчазні, пахкаючи збляклою спермою, жахаючись умирання, відчайдушно залежачи від тих зручностей, що їх їм спродують, непотрібні, відразливі або дріб’язкові, дозволяють забирати життя чоловікам, які мають талант хіба до смерті.