— Можливо, й інтерв’ю, але не для преси, — відповів Верхар, гортаючи свою записну книжку. — Я хотів запитати тебе про деякі подробиці у справі “Веста”. Мене дуже зацікавила ця справа, я в деякій мірі переживав її разом з тобою, тому й хотів би з’ясувати кілька питань.
— Тепер я можу тобі все розповісти, — мовив Завірюха, зручніше вмощуючись у кріслі. — Слідство закінчено, справа в прокурора, ніяких таємниць уже немає. Банда була організована майже ідеально. Рак нейтралізував органи безпеки. Ковальський і Згожельський — Бюро імпорту точних приладів, єдину установу, яка могла б встановити, що в продаж надходить забагато імпортних годинників. Банда завдала державі збитків і тим, що штучно організувала офіціальний імпорт годинників, створюючи сприятливі умови для контрабанди, не кажучи вже про контрабанду під вивіскою Бюро. Рем був єдиною людиною, яка напала на слід афери, і тому його вбили. Ну, а що ти хотів з’ясувати?
— Мені не дають спокою кілька питань. — Верхар машинально погладив борідку. — Перше: як же все-таки було з убивством Ремів? Адже з того все й почалося, а потім уже ти займався всім, крім цього вбивства. Принаймні, мені так здається, — поспішно застеріг професор.
Капітан усміхнувся:
— Слушно здається. Після вбивства Чорної Ручки мені стало ясно, що ключ до розгадки смерті Ремів — у афері з годинниками. Я не міг би розплутати цієї таємниці, не розплутавши самої справи “Веста”. Рак чудово розумів це і тому за всяку ціну хотів одібрати від мене справу і передати її в господарський відділ.
— О боже, на яку підлість ідуть деякі люди заради грошей! — зітхнув Верхар.
— Тут немалі гроші, — запротестував капітан. — “Веста” ввезла контрабандою з-за кордону годинників на двадцять два мільйони триста тисяч злотих! Дорогоцінності, срібло в машині Гомолякса плюс долари, які хотів вивезти за кордон інженер Згожельський, і те, що знайдено під час обшуку в монастирі та на квартирі Ковальського — це ще понад чотири мільйони злотих. Є люди, готові заради таких грошей рискувати своїми і чужими головами.
— Нічого не вдієш, — сумно погодився Верхар, — факти свідчать про те, що ти маєш рацію. А звідки, власне, у Чорної Ручки взялися дорогоцінні камені?
— Вкрадено у держави. Мирослав Згожельський передав їх Чорній Ручці, щоб той відшліфував, бо в своєму магазині він не хотів цього робити. Адже Згожельський був тільки хазяїном, а шліфувати камені довелося б доручити робітникам. Чорна Ручка мав занадто великий “досвід”, щоб не догадатися, яке майбутнє його чекає: згортаючи свою діяльність, банда не залишила б у живих такого небезпечного свідка. Тому він вирішив заздалегідь вийти з гри, забравши собі дорогоцінності. Але банда стежила за ним.
Настала пауза. Потім капітан вів далі:
— Ти питав про вбивство Ремів. Банда вирішила вбити їх тоді, коли Рак перехопив у міліції листа Августа Рема: доведений до відчаю батько Теофіла не міг більше мовчати і доповідав про аферу з годинниками. Це був той “вихід”, про який він казав синові під час останнього побачення. Бандити, видаючи себе за працівників Головного управління міліції, по телефону домовилися з Ремом зустрітися в готелі “Ексцельсіор”… Августа Рема неважко було переконати, що коли він прийде в міліцію, то це може насторожити членів банди, тому, мовляв, працівник управління хоче заздалегідь поговорити з ним у такому місці, яке не привертає нічиєї уваги. Представником міліції був Рак, якого Рем доти ніколи не бачив. Рак міг пред’явити своє посвідчення і цим завоювати повне довір’я Рема. Чорна Ручка не був постійним членом банди. Злочинці були надто обережні, щоб приймати рецидивістів, зареєстрованих у міліції. Він тільки час від часу виконував доручення банди. Плануючи якесь “діло”, Чорна Ручка почав працювати в “Ексцельсіорі” як кочегар, і бандити вирішили скористатися з цього. Рак досить часто зустрічався з Августом Ремом, кожного разу в іншому місці, вивідуючи, що знає Рем про банду, чи ділився з ким-небудь своїми підозрами. І тільки тоді, коли впевнився, що лист Рема до Головного управління міліції був першим кроком, Рак затягнув його знову в “Ексцельсіор”, пішов з ним чогось у підвал, а там Чорна Ручка завершив своє діло. Через кілька хвилин після вбивства в котельній сталася аварія, і, поки йшов ремонт, бандитам довелося ховати труп у кімнаті кочегара. Там він пролежав близько дванадцяти годин. Тим часом схвильована Вільгельміна Рем подзвонила вранці Мирославу Згожельському, вона знала, що з ним у чоловіка були якісь таємничі справи. Згожельський заспокоїв її, сказавши, що пришле людину, яка все пояснить, застеріг, щоб не чинила паніки і, боронь боже, не заявляла в міліцію, бо то зашкодить і чоловікові, і Теофілу. Людиною, яку обіцяв прислати Згожельський, був Чорна Ручка. Тільки після смерті Вільгельміни, переглядаючи папери Рема, вони вирішили використати листи Теофіла, щоб інсценувати вбивство і самогубство через ревнощі.