Мері вляглася в довге плетене крісло і веліла Ніні, покоївці, принести чай. Едгара чекало ще одне крісло. На небі не було ні хмарки, і місто внизу, далеко, купалося в м'якому ясному сяйві червневого дня. Вона почула, як під'їхала машина. Хвилину потому, Чіро, служник Леонардів і чоловік Ніни, провів Едгара на терасу. Високий і худорлявий, в добре зшитому костюмі з синьої саржі і чорному фетровому капелюсі, він виглядав одночасно атлетичним і поважним. Навіть якщо б вона не знала, Мері здогадалася б, що він хороший тенісист, прекрасний вершник і відмінний стрілець. Знявши капелюх, він продемонстрував густу копицю чорного хвилястого волосся, ледь забарвлене сивиною. Його обличчя було засмаглим від індійського сонця, худим з рішучим підборіддям і орлиним носом; карі очі під густими бровами були глибоко посаджені і пильнуючі. П'ятдесят чотири? На вигляд йому було не більше сорока п'яти. Гарний чоловік у розквіті сил. У ньому була гідність без погорди. Він вселяв у вас впевненість. Сюди прийшов чоловік, якого ніяке скрутне становище не могло збити з пантелику і ніяка випадковість не могла вивести з рівноваги. Він не витрачав часу на порожні розмови.
- Сіфейр зателефонував мені сьогодні вранці і однозначно запропонував мені посаду губернатора Бенгалії. Вони вирішили, що, враховуючи обставини, вони не хочуть привозити чоловіка з Англії, якому потрібно було б вивчити умови, перш ніж він зможе бути корисним, але когось, хто вже знайомий з ними.
- Звісно, ви погодилися.
- Звичайно. Це служба з усіх інших, яку я і хотів.
- Я так рада.
- Але є різні речі, які потрібно обговорити, і я домовився поїхати в Мілан сьогодні ввечері і летіти звідти в Канни. Я буду відсутній два чи три дні, що дуже нудно, але Сіфейр дуже хотів, щоб ми одразу зустрілися.
- Це цілком природньо.
Приємна посмішка з’явилася на його рішучому, дещо тонкогубому роті, і його очі м’яко засяяли.
- Знаєте, моя люба, це дуже важлива посада, яку я збираюся обійняти. Якщо я досягну успіху, це буде, ну, до деякої міри моїм великим досягненням і гордістю.
- Я впевнена, що ви досягнете успіху.
- Це означає багато праці і велику відповідальність. Але це те, що мені подобається. Звичайно, це має свої винагороди. Губернатор Бенгалії живе у великій пишноті, і я не проти сказати вам, що мене це дещо приваблює. Він живе в чудовому будинку, майже палаці. Мені доведеться робити багато розваг.
Вона бачила, до чого це веде, але дивилася на нього з яскравою, співчутливою посмішкою на вустах, наче нічого не розуміла. Вона була приємно схвильована.
- Звісно, чоловік повинен мати дружину для такої роботи, — продовжував він. - Холостяку дуже важко.
Її очі були надзвичайно щирими, коли вона відповіла.
- Я впевнена, що є багато підхожих жінок, які будуть раді розділити вашу пишноту.
- Я не жив би в Індії майже тридцять років, щоби не відчути досить проникливої підозри, що є щось в тому, що ви говорите. На жаль, є лише одна жінка, яка відповідає вимогам, яку я коли-небудь мріяв би попросити зробити це.
Що ж, ось це і настало. Вона має сказати «так» чи «ні»? О боже, о боже, як же дуже важко визначитися. Він кинув на неї трохи лукавий погляд.
- Чи скажу я вам щось, чого ви не знаєте, коли скажу, що закоханий у вас по вуха з тих пір, як ви були дитиною з підстриженим волоссям?
Що відповісти на таке? Тільки весело засміятися.
— О, Едгаре, які дурниці ви говорите.
- Ви найпрекрасніше створіння, яке я коли-небудь бачив у своєму житті, і найчарівніше. Звичайно, я знав, що у мене немає шансів. Я був старший за вас на двадцять п’ять років. Сучасник вашого батька. У мене була досить прониклива підозра, що коли ви були дівчинкою, ви дивилася на мене як на кумедного старого дивака.
- Ніколи, — не зовсім щиро вигукнула Мері.
- У всякому разі, коли ви закохуєтеся, досить природньо, що це має бути хтось із вашого покоління. Я прошу вас повірити мені, коли я скажу, що коли ви писали і говорили мені, що збираєтеся одружитися, я лише сподівався, що ви будете дуже щасливою. Я був нещасним, коли дізнався, що ви не були такою.
- Можливо, ми з Метті були занадто молоді, для одруження.
- З тих пір під мостами багато води утекло. Мені було цікаво, чи тепер невідповідність наших віків здається вам такою ж важливою, як тоді.
На це було так важко відповісти, що Мері подумала, що краще нічого не говорити, а дати йому продовжувати.
- Я завжди дбав про те, Мері, щоб підтримувати себе у формі. Я не відчуваю свого віку. Але найгірше те, що роки не вплинули на вас, окрім як зробили вас красивішою, ніж будь-коли.