Ангеліна простягала мені руку, щоб висмикнути з кола. Та я відвернувся від неї. До мене поверталися сили вкупі з пекучою ненавистю. Я підійшов до кульгавого і ногою вибив ціпок із його руки. Гросмейстер безпомічно гупнув на підлогу. Його рука шкрябнула долівку. Я щосили хрякнув ногою по його безпомічній руці, так що вона хруснула. Гросмейстер завив від болю, і я відчув раптову гірку насолоду.
А потім я побачив його. Він був єдиним, хто лежав непорушно. Лице Зарніка було спокійне. Його розплющені очі немов дивилися в небеса невідомої планети, і в них віддзеркалювалася її блакитна велич.
Я деякий час постояв біля нього, а потім розвернувся і пішов. Я теж зробив свій вибір. Мені було начхати на їхні пророцтва. Я не хотів бути ні ключем, ні драбиною. Тому я пішов від них усіх просто у темряву…