Ні, так не піде, рівним тоном сказав Ретиф. Коли мені потрібні пончики з повидлом, це означає, що вони потрібні мені негайно.
Він ступнув у напрямку дверей, і пістоль, висмикнута з–за поясу, відразу уп'ялася на нього. Інші громілі, помахуючи ломами, неквапливо обступали його.
А–я–яй, сказав Ретиф, грозячи громілям пальцем, а нога його тим часом описувала коротку дугу, далекий кінець якої точно припав на колінне зчленування власника пістолі. Бідолаха уривчасто дзявкнув і нагнувся вперед, нагнувся цілком достатньо, щоб його щелепа зустрілася з пролітаючим поряд лівим кулаком Ретифа. Пістоль опинилася у Ретифовій руці, а громіля віднесло далеко назад, співтоваришам на руки.
Гріх вам, хлопці, докірливо промурмотав гігант, звертаючись до своїх соратників, і очманіло помотав головою. Шість малих місяців ми з вами водимо компанію, скільки випито було, і хоч би раз хто з вас уліпив мені таку добру плюху…
А ну, кореші, оточуй його, наказав іншим один із громілів. Зараз ми цього волоцюгу в локшину порубаємо.
Спокійніше, добродії, порадив їм Ретиф. При стрілянині в упор ця пістоль залишає дуже неакуратні дірки.
Коли не помиляюся, сказав один з ломоносців, з відразою озираючи Ретифа, ти з тих іноземних бюрократів, які поналізали сюди ділити здобич, після того, як витурили липколапих.
Посол Деригвізд воліє іменувати свої функції спостереженням за дотриманням правильної процедури виборів, поправив його Ретиф.
Ага, кивнув громіль, от і я про те саме. Так чого ж ти втручаєшся у вільний демократичний процес? Вартувало Дір Багрецю рот відкрити, щоб викласти свої погляди з питань місцевої політики, а ти вже його й перехнябив.
Ми, бюрократи, публіка сумирна, пояснив Ретиф, але лише до того моменту, коли хто–небудь не встане між нами і нашими пончиками з повидлом.
Проводир громілів уже стояв на ногах, хоча і не дуже твердо, і тряс головою.
Це підла витівка, сказав він, не цілком виразно вимовляючи слова, виходити проти шести мирних забіяк, озброєних лише ломами, сховавши в кулаці ковадло.
Пішли звідси, мужики, сказав інший громіль, поки він гаубицю з рукава не витяг.
Бандюки видерлися на своїх скакунів, які оскаженіло витріщали очі, голосно фиркали та потрясали ікластими мордами.
Ми, чужоземцю, твою особу запам'ятали багатообіцяючим тоном повідомив один з них, здається мені, що ми ще зустрінемося, і тоді вже, запам'ятай, не завжди ми такі сумирні.
Після того, як зграя зникла з очей, малорослі оберонці схвально загомоніли.
Мілорд нині врятував жирок, який ще не витоплений з дядька Мочильника, викликнув коротун, який покликав Ретифа на допомогу.
Землянин нагнувся, впершись руками в коліна, так що обличчя його виявилося всього на фут–другий вище обличчя маленької істоти.
Послухай, а я тебе ніде не міг бачити? запитав він.
Звичайно, мілорде, усього тільки годину тому я ще заробляв свої кілька мідяків, працюючи третім помічником кондитера он у тій харчевні, відділ пампушок, мілорде, підвідділ декоративної глазурі. Він зітхнув. Трояндочками, мілорде, займався… але навіщо докучати моїми наріканнями Вашій Світлості?
Роботу, чи що, втратив? поцікавився Ретиф.
На жаль, утратив, утім, це воістину сущі дрібниці в сенсі тих новин, які були підслухані мною перш, ніж хазяїн примусив мене негайно залишити межі його закладу!
Стривай–но, а кличуть тебе…?
Прикрас, мілорд. Прикрас Білошвій IX, до ваших послуг. щебетун обернувся, тому що до них, пихкаючи, наближалася близька його подоба, хіба що трохи розжиріла і посивіла, киваючи на ходу головою і стрижучи вухами, щоб виразити переповнюючу її подяку. А це, мілорде, мій дядько Мочильник, власною персоною.
Ваш покірний слуга, сер, проскрипів дядько Мочильник, витираючи обличчя великою смугастою носовою хусткою. Чи не вшанує мене мілорд, розділивши зі мною для відпочинку після своєї звитяжної роботи освіжаючий ковток молока дійної ящірки і шматочок смачного пирога?
Істинно говорю тобі, дядечку, йому потрібне щось таке, що буде міцніше сироватки, заперечив Прикрас. І істинно ж говорю, у «Товстій Ковбасці» подають добрячий ель, не знаю тільки, чи вдасться Вашій Світлості забратися до середини, додав він, переводячи погляд із шести футів і трьох дюймів Ретифа на дверний проєм і назад.
Та вже як–небудь, бочком, заспокоїв оберонця Ретиф. Шустрий вісімнадцатидюймовий половий провів зігнутого Ретифа через заповнену залку до столу в самому кутку, і там Ретифу вдалося втиснутися на вузьку лаву, яка стояла біля стінки.
Чого бажаєте, добродії? довідався, підійшовши до них, хазяїн.
У нинішніх обставинах мені доведеться обмежитися невеликим кухлем пива, мовив Ретиф.