А мені елю, сказав дядько Мочильник. Воно, може статися, і гріх бражничати до полудня, але коли кварталом тиняються громілі та валять стіни, бражничати, коли підкрутилася така можливість, це найрозпрекрасніша справа.
Принцип дуже тверезий, визнав Ретиф. А хто вони такі, ці громілі, дядько Мочильнику?
Та злодюги вони беззаконні, з придихом відповів поважний пекар, тільки–но злізлі з дерев, у надії поживиться тим, що погано лежить. Після того, як ви, земляни, відправили гроачів геть, ми уже було вирішили, що всі наші прикрощі позаду. На жаль, боюся я, це далеко не так. Вартувало цим шибеникам прознати, що п'ятиоких повикидали, як вони хмарами повалили з пагорбів, яко твої жуки–свистуни на віз з повидлом, явно сподіваються вони пропхнути вперед, на виборах, свого розбійного отамана, Гордуна Нечемного. Цілі зграї їх наводнили місто, та й околиці теж, і залякують простих виборців…
Він перервав свою промову, тому що хазяїн поставив перед Ретифом пінний кухоль висотою в три дюйми.
Забери цей наперсток, Сквірмкіне, викликнув дядько Мочильник. Нашому гостю потрібна посудина більша за цю!
Так це ж імператорського розміру кружка, образився хазяїн, хоча, мабуть, для його зросту вона повинна здатися карлицею. Добре, піду, спробую вибити дно у барила…
І він поспішив геть.
Благаю вас, не зрозумійте мене неправильно, мілорде, відновив свої співи дядечко Мочильник. Як і будь–який патріот, я сповнений радості з того, що липколапі згинули, надавши самим оберонцям вершити справи Оберону. Але хто міг передбачати, що нас, людей нормальних розмірів, відразу почнуть грабувати переростки одного з нами роду–племені, і що вони за всіма статтями перевершать іноземних загарбників?
Перший ліпший історик, відповів Ретиф. Але я з вами згодний: коли тобою вертить місцеве хуліганство, це набагато гірше гніта чужедальних прибульців.
Саме так, погодився Прикрас. Коли доводиться жити під п'ятою іноземців, усякий може хоча б почасти утішитися, вивергаючи на їх адресу різного роду словесну огуду і звинувачуючи в усьому властиву їм від народження моральну потворність, але у випадку власних родичів цей метод здатний привести до результатів несподіваних і неприємних.
Сяючий хазяїн повернувся з дерев'яним барилом обсягом приблизно з кварту, шанобливо прикритим його ж власним денцем. Ретиф вітально підняв барило і зробив великий ковток.
І якщо те, що підслухав мій племінник, хоча б почасти істинно, продовжував, витираючи піну з вусів, дядько Мочильник, гірше ще попереду. Ти вже про все повідав нашому благодійнику, хлопчику?
Ні ще, дядечко, не встиг Прикрас повернувся до Ретифа. Я вимітав крихти з кімнати, у якій споживають сніданок важливі особи, і думки мої блукали десь далеко, як раптом до мене донеслося слово «громілі», яким перекидалися добродії, що ще сиділи за столом. Я налаштував вушне оперення, сподіваючись почути, як вони паплюжать цих мерзотників, але почув секретні відомості, згідно яких їхній отаман, відомий тать і лиходій Гордун, видає себе за виразника наших інтересів, природженого лідера всього Оберону так на додачу ще і вимагає аудієнції в Його Значності посла Деригвозда! Натурально, я поспішив вивести Високошляхетних Лордів з охопившої їх безглуздої омани, але, поспішаючи, перекинув каструльку в якій містився гарячий шоколад…
На жаль, племінник буває часом надмірно рвучкий, коли береться відстоювати свої переконання, вставив слівце дядько Мочильник. Але, що і казати, у цьому випадку він перетерпів за них жорстокі муки.
Істинно так, хоч утім, великодушно визнав Прикрас, і Його Честь, пан Магнан, теж їх перетерпів, коли шоколад вилився йому на лоно. Щастя ще, що шоколад устиг почасти остудитися, чималий час простоявши на столі.
Найбезглуздіша перспектива, знову завів своєї дядько Мочильник. Ці шаромиги будуть правити нами, порядними людьми! Подумати страшно, сер Ретиф! Як на мене, так вже краще б п'ятиокі повернулися!
Вони хоч якось тримали у вузді цих негідників, сказав Прикрас, не дозволяючи їм носу висунути з їхніх пагорбів і з печер.
Що зробимо і ми, хлопче, дай тільки скінчитися виборам, нагадав юнаку дядько Мочильник. Натурально, ми, щебетуни, готові прийняти тягар політичного керівництва черню, це буде і природно, і справедливо, і тільки–но наш кандидат здобуде перемогу, невідворотну в силу нашої вищості над…
Здорованю не сприймай усерйоз балаканини старигана, який вижив з розуму, донісся від сусіднього столу тоненький голосок. Малюсінький оберонець росточком не більше дев'яти дюймів привітально підняв стаканчик, у якому містилася ледь унція рідини. Саме і винятково ми, клепики, як ми є, найшляхетніші серед усіх створінь Природи, самими небесами призначені мати зверхність над іншою незграбною худобою, вас, мілорд, я, зрозуміло, не маю на увазі…