Це що там за пилюжний цвіркун скрекоче з тріщини в табуретці? голосно довідався через три столи середніх розмірів оберонець зі схожими на окуляри чорними кільцями навколо очей. Іноземцю навіть, і тому зрозуміло, що єдино нам, блефунам, належить законне право успадковувати мантію древніх владик. От почекайте, як тільки ми прийдемо до влади, вам буде не до подібного марнослів'я.
Куди це ви прийдете?! заволав Прикрас. Через мій мертвий труп ти туди прийдеш, нікчема!
Він підхопився і, розхлюпуючи пиво, замахнувся на кривдника кухлем.
Вгомонись, племіннику! стримав юнака дядько Мочильник. Знайшов, кого слухати. Не бачиш хіба, що він сьорбнув лишку…
Невже це я, по–твоєму, п'яний, старий ти п'янчуга? заревів блефун, підхоплюючись (стіл при цьому перевернувся) і хапаючись за ефес шпаги в цілий фут довжиною. Так за такі твої слова я спущу з тебе твою пом'яту шкіру…
На цьому його погрози і припинилися, оскільки пущений кимсь через усю кімнату пивний кухоль тюкнув його трохи вище вуха, і він сторчголов полетів на сусідній стіл, де його відразу з гнівними криками взялися мутузити.
Закриваємося, добродії, закриваємося! ще встиг крикнути хазяїн, перш ніж сховатися під стійку, рятуючись від граду олов'яного посуду. Ретиф одним довгим ковтком кінчив пиво і встав, піднімаючись над битвою, що бушувала на рівні його колін.
Рад був познайомитися з вами, джентльмени, сказав він, звертаючись до всієї кімнати відразу. Як не сумно залишати таке тепле товариство, але мене очікують на Нараді співробітників посольства.
Прощайте, сере Ретифе, пропихкав з–під столу Прикрас, який зчепився з покритим блідим хутром завсідником приблизно однієї з ним вагової категорії. Заходьте колизмога, вип'ємо по чарочці, про політику побалакаємо.
Дякую, відповів Ретиф. Якщо станеться мені знудитися на передовій, неодмінно згадаю про твоє запрошення.
2
Коли Ретиф з'явився в дорадчій кімнаті, колишньої пакувальної колишнього складу, у якому тимчасово знаходилася Місія Землі на тільки–но звільненій планеті Оберон, Перший Секретар Магнан нагородив його кислим поглядом.
От і ви, нарешті. А я вже почав побоюватися, що ви, за своїм звичаєм, бидлячите з якою–небудь місцевою потолоччю.
Ми тільки–но почали бидлячити, повідомив Ретиф, як я, усупереч своєму звичаю, згадав про нараду. До речі, ви що–небудь знаєте про діяча на ймення Гордун Нечемний?
Магнан злякано витріщився на нього.
Послухайте, Ретифе, це ім'я відоме лише двом–трьом людям, допущеним до секретної інформації, понизивши голос сказав він. Хто розбовкав вам про це?
Декілька сот дуже роздратованих місцевих жителів. Здається мені, вони не знали, що це секрет.
Ну, як би там не було, спробуйте зобразити подив, коли про нього згадає Посол, попередив підлеглого Магнан, всідаючись з ним за довгий стіл. Боже ти мій, продовжував він, коли лемент юрби, яка зібралася зовні будинку, піднявся до громового рівня, який захват охоплює цих тубільців, вартує їм згадати, що ми звільнили їх з–під ярма гроачів! Чуєте цей щасливий галас?
Так, це чудово, погодився Ретиф. А вже обкласти один одного вони вміють набагато краще гроачів.
Господи помилуй, Уїлбуре, сказав Магнан, коли в сусіднє крісло сів, намагаючись не потрапити під його погляд, Військовий Аташе полковник Сидів–Мозоль. Відкіля у вас ця жахлива пляма під оком?
Все дуже просто, слова вилітали з вуст полковника, начебто кулі, якийсь мерзотник викинув політичне гасло і потрапив прямо у мене.
Ну–ну! гмикнув Магнан. Я бачу ви сьогодні у саркастичному настрої.
Гасло, підвищив голос Сидів–Мозоль, було вирізане на шкірці плоду дерева бам–бам, плід якого має вагу і розміри крикетної кулі, та пущений він був дуже вмілою рукою!
Я сам довогою у оффіс твичі бачив, як спалахують невеликі бійки, задоволеним тоном сказав Прес–Аташе. Чудовий ентузіазм викликає у цих тубільців загальне вибовче пваво.
І все–таки мені здається, вагомо вставив Радник, самий час кому–небудь пояснити їм, що терміном «політичний механізм» зовсім не обов'язково позначається середній танк.
Розмова за столом перервався, оскільки Посол Деригвізд, маленький чоловічок з рожевим личком і значним черевцем ввійшов у кімнату, обвів підлеглих похмурим поглядом і, махнувши їм рукою, щоб сідали, почекав, поки наступить повна тиша.
Отже, джентльмени, він оглянув сидячих за столом, прошу доповісти про ваші успіхи у підготовці населення до виборів.