Свята Ольга (?—969) — княгиня, дружина київського князя Ігоря. Близько 957 р. прийняла християнство. Одна з найдавніших представниць пантеону давньоруських святих.
Ядвіга польська (1372—1399) — королева Польщі, дочка угорського царя Людовіка Великого. За поширення християнства серед поляків зарахована до святих.
Якут — Якоб ібн-Абдалах (1178—1229), відомий арабський географ, автор географічного словника. Автор, з яким сперечається Акакій, неправильно розумів цю працю Якута.
Сінеус і Трувор, або Сінав і Трувар — герої однойменної трагедії основоположника російської класицистичної драматургії О. П. Сумарокова (1717—1777).
Услар Петро Карлович (1816—1875) — російський мовознавець і етнограф, член-кореспондент Петербурзької академії наук (1868), автор праць про кавказькі мови. Думка Услара, на яку спирається Акакій Церетелі, нині загальновизнана.
Ган Едуард (1856—1928) — німецький етнограф і географ.
Ріттер Карл (1779—1859) — німецький географ.
Вардан Великий, Степан Торонський, Єгіше — давні вірменські історики.
Стефанос II — управитель Картлі в другій половині VII ст. Мав візантійський титул патрікіоза.
Джаваншир (пом. 670 р.) — володар Кавказької Албанії (638—670) з династії Міхранідів.
Баграт ІІІ (поч. 60-х років X ст. — 1014 р.) — перший цар об’єднаної феодальної Грузії з династії Багратіонів.
Барда Склір — мається на увазі візантійський полководець Барда Скліарос, згадуваний у поемі «Торніке Еріставі».
Прийняття Грузією християнства в 318 р... — Офіційною датою проголошення християнства як державної релігії в Грузії вважається 337 рік.
Прибуття в Грузію 13-ти отців сирійських... — грузинські церковні діячі VI століття.
Святогорці — йдеться про Єквтіме та Георгія Мтацмінделі (X—XI ст.), відомих культурних діячів Іверської лаври на Афоні.
Митрополит Філарет — батько царя Михайла Федоровича (пом. 1633), патріарх Московський і всієї Русі, митрополит Ростовський, діяч часів Федора Івановича і Бориса Годунова. В останні роки життя разом із сином Михайлом, названим «Великим царем», правив державою.
Барон Брамбеус — Сенковський Осип (Юліан) Іванович (1800—1858), російський письменник, журналіст, сходознавець. Редактор і видавець журналу «Библиотека для чтения». В журналі «Сын отечества» вів відділ «Листок Барона Брамбеуса». У своїх статтях перекручував історію Грузії.
ПРОМОВА НА БЕНКЕТІ НА ЧЕСТЬ ЕРНЕСТО РОССІ. — Газ. «Іверія». — 1890. — № 133.
Видатний італійський актор, знаменитий виконавець шекспірівських ролей Ернесто Россі; гастролював у Тифлісі в травні—червні 1890 року. На бенкеті разом з А. Церетелі його вітав Ілля Чавчавадзе. У відповідь Ернесто Россі сказав: «Ваше товариство охоче відвідувало мої спектаклі, зокрема вистави шекспірівських п’єс. Під час спектаклів я чітко бачив, що глядачі дослухалися до п’єс, затамувавши подих, і чуйно сприймали твори видатного поета, його високу поезію, глибокі ідеї. Я переконався в тому, що товариство зобов’язане своєю підготовкою і розумінням безсмертних творів Шекспіра двом грузинським поетам, які перебувають сьогодні серед нас. Поет — великий учитель, і тому я п’ю за здоров’я цих двох грузинських поетів і бажаю їм довгої діяльності на користь і на славу своїй землі і своєму народові».
РОЗМАЇТІ ДУМКИ. — Ж. «Квалі». — 1894. — № 23.
Кудабзіка — герой повісті Г. Церетелі «Кіколікі, Чиколікі та Кудабзіка».
З «БІБЛІОГРАФІЧНИХ НОТАТОК». — Ж. «Акакіс кребулі». — 1898. — № 9.
З БІБЛІОГРАФІЧНИХ НОТАТОК «ВІРШІ БЕРАНЖЕ ГРУЗИНСЬКОЮ МОВОЮ». — Ж. «Акакіс кребулі». — 1899. — № 2.
Бернз Роберт (1759—1796) — шотландський поет.
Кольцов Олексій Васильович (1809—1842) — російський поет.
Беранже П’єр Жан (1780—1857) — французький поет.
Курочкін Микола Степанович (1830—1884) — російський поет, журналіст, громадський діяч.
ІЗ СТАТТІ «ЛИСТ ДО ДРУГА». — Газ. «Іверія». — 1901. — № 103. — Адресований С. З. Мгалоблішвілі.
ІЗ СТАТТІ «НЕВЕЛИЧКЕ ЗАУВАЖЕННЯ» — Газ. «Іверія». — 1901. — № 168. Автор сперечається з критиком Іваном Гомартелі щодо творчості видатного поета Рафаеля Еріставі (1824—1901), виступає проти вульгарно-соціологічних поглядів, які висловлювалися деякими публіцистами на сторінках легального марксистського журналу «Квалі».
ІЗ СТАТТІ «АБЕТКОВА ІСТИНА». — Газ. «Іверія». — 1903. — № 185. А. Церетелі продовжує полеміку з авторами вульгарно-соціологічних поглядів, зокрема з членом «Третьої групи» («Месаме дасі») — першої Закавказької соціал-демократичної організації — Іраклієм Церетелі (1881—1959), згодом одним з лідерів меншовизму.